Метьюз Джейсон - Червоний горобець

Корчной залишився задоволений. Він не розглядав її зізнання як слабкість, дурість чи безрозсудство. Він бачив, як вона все прораховувала, як оцінювала його наміри, та що куди важливіше — як сприйняла цей смертельний ризик, спираючись на свою надзвичайну інтуїцію. Незламна комбінація. А ще зізнання продемонструвало її довіру до нього. Це важливо. Їй треба буде довіряти йому в найближчому майбутньому.

А зараз настала його черга скористатися шансом. За чотирнадцять років він жодного разу не оступився, але їм доведеться стати партнерами, якщо він хоче, аби його стратегія передачі своєї справи спрацювала. Йому буде так само складно розповісти їй усе, як і їй.

Вони стояли пліч-о-пліч біля невеликої плити, у конфорках сичав газ, у сковороді булькотів соус. Дерев’яна ложка видавала м’який звук, майже музичну ноту, стукаючись об алюміній, коли Домініка перемішувала згуслий томатний соус. Вона повернула обличчя до Корчного; з такої близькості її краса була непереборна, та вона її не використала.

— То що ми тепер робитимемо? — тихо спитала вона. — Ви повідомите про мене?

Вона хотіла, щоб він сказав це, оголосив.

— Я повідомлю про тебе, якщо перевариш пасту, — сказав генерал, вкидаючи жменю букатіні в киплячу воду, яка відразу ж завертіла їх, як вентилятор. — І пильнуй, аби соус не пригорав до дна. А я піду зніму піджак і краватку.

Він рушив вузеньким коридором до кімнати, затим зупинився й повернувся до неї. Час.

— Ти можеш подумати, — сказав він, — що моя скорбота не поверне її, але відколи моя дружина померла, я ніколи не вірив у причину смерті; моє серце навіки зашкарубло для Них. Я виконував свою роботу, але більше ніколи не був одним з них. Вони не заробили моєї відданості й так само не заслуговують твоєї. Вони гарантували наше презирство до них.

Справу зроблено. Він стояв, дивлячись на неї: її очі широко розплющені; її спритний розум вловив усю суть, перш ніж він закінчив розв’язувати вузол краватки. Вона заговорила пошепки:

— То це ви? Ви той, кого вони шукають? Ви…

Корчной притулив палець до губ, наказавши їй мовчати.

— Пильнуй соус, не припиняй помішувати, — сказав він, рушаючи коридором, залишивши Домініку дивитися на його сиву голову й пурпуровий шлейф.

***

— Ми оцінюємо шанси на потенційний успіх операції як хороші, операційний ризик як мінімальний, — сказав генерал Корчной. — Готові починати в Римі. Я знаю місто.

— Продовжуй, — сказав Ваня.

Вони сиділи на дивані в його кабінеті. Зюганов був у кріслі збоку.

— Молодший лейтенант Єгорова вступить у зв’язок з американським начальником ЦРУ в Римі. Ми знаємо його адресу в історичному центрі. Оберемо якесь сонне недільне пообіддя, коли всі поприлипають до телевізорів. Молодший лейтенант Єгорова пояснить, що вона кур’єр СВР і в Римі лише на кілька днів. Що, прийшовши до нього, вона наражається на страшний ризик. Вона хоче зв’язатися з містером Нешем, Натаніелем, з яким знайома зі Скандинавії. Начальник штабу знатиме, що робити. Він зробить дзвінок, і Неш прилетить до Рима наступним же рейсом.

— А коли Неш прилетить? — спитав Єгоров.

— Вірогідно, вони зустрінуться в номері Неша, — сказав Корчной. — Стандартна процедура. Вона розповість йому, що її перевели до Кур’єрської служби і що тепер вона регулярно їздитиме до Європи, Азії, Південної Америки. Американців, ясна річ, зацікавить її доступ. Перспектива перехоплювати документи СВР захопить їх. З такою легендою ми зможемо диктувати частоту і тривалість майбутніх контактів. Молодший лейтенант Єгорова відновить стосунки, які почала в Гельсінкі.

— Дуже добре, — сказав Єгоров.

— А я залишатимусь за лаштунками, — сказав Корчной, — надаватиму необхідні настанови.

— Я очікую позитивних результатів, — сказав Ваня.

— Можна внести рекомендацію колегам по операції? — сказав Зюганов. — А чому не зробити так, щоб Неш прийшов до готелю молодшого лейтенанта Єгорової? Так ми зможемо краще контролювати, це буде безпечніше.

Корчной задумався, чого б це гном запропонував це.

— Незначна деталь на цій стадії, — сказав Ваня, махнувши рукою. — Ми маємо зосередитись на позитивному результаті.

— Авжеж, — сказав Зюганов, поступаючись начальнику. Він повернувся до Корчного:

— Ви, звісно, інформуватимете Ясенєво про свій статус зустрічі, локації.

Корчной люб’язно кивнув.

— Звісно, я регулярно звітуватиму, наскільки це дозволятимуть безпека й обставини.

— Дякую, — сказав Зюганов.

***

Корчной та Домініка йшли коридором штабу. Тепер їм була відома таємниця одне одного. Вони не говорили про це, та кожен погляд між ними був розумінням, зв’язком, подібним до кайданів, — нерозривним і, ймовірно, дещо некомфортним. Вона йшла на рівні з ним, злегка накульгуючи, але все одно летіла. Вона вперше побачить Рим, знову зустріне Нейта.

Домініка відчула тривогу генерала. Він був неспокійний і нервовий. Вона поглянула на нього, доки вони чекали ліфта.

— Що сталося?

Тепер будь-яке їхнє спілкування було значним, кожне питання зачіпало спільний секрет, що бовванів над ними.

— Щось не так. Нам треба бути дуже пильними під час наших невеличких римських канікул, — сказав він їй. — Відтепер ти повинна робити все точно так, як я тобі кажу. Likha beda nachalo.

Проблема — це початок катастрофи. Двері ліфта відчинились і зачинились, ніби проковтнувши їх живцем.

***

У своєму кабінеті Зюганов говорив по телефону. Стіни невеличкої кімнати були вкриті фотографіями Зюганова з колегами по СВР — на березі моря, на тлі дачі, разом з іншими учасниками делегації. Більшості вже не було, вони полягли від його ж руки — промелькнула неприємна думка.

Зюганов кивнув головою і сказав «Da, da» у слухавку, начеб отримуючи детальні інструкції.

— Так, усе зрозумів. Я знаю, що потрібно робити. Так.

Він поклав слухавку й натиснув на кнопку внутрішнього зв’язку.

— Викличте Маторіна. Нехай зараз же прийде.

«Pro serovo rech a sery, navstretch», — подумав Зюганов, сідаючи за стіл. Заговори за сірого, а сірий вже прямує до тебе.

Селянський томатний соус МАРБЛа

Протушкувати подрібнені цибулю, часник і філе анчоусів у оливковій олії, доки не пом’якшиться аромат, а філе не розтопляться у сковороді. Додати томатну пасту і, помішуючи, смажити до коричневого кольору. Додати нарізаних стиглих помідорів, меленого сухого орегано, стручкового перцю і дрібно посіченого листя базиліку. Приправити за смаком. Тримати соус на вогні, доки не загусне, в кінці збризнути бальзамічним оцтом. Оздобити свіжозірваним листям базиліку й подавати з пастою або фрикадельками.

31

Офіцери вашингтонської резидентури заварювали чай, читали газети, дивилися CNN та РТР-Планета і вряди-годи виглядали крізь жалюзі, які востаннє підіймалися 1990 року. Потік каблограм — як вхідних, так і вихідних — послабився. Ділові обіди приходили і йшли, зустрічі пропускалися, нові контакти заморожувались. Низка послідовних тижнів спостереження ФБР, як пішого, так і автомобільного, була безпрецедентна, нищівна, задушлива. Після першого місяця Центр наказав припинити всю операційну діяльність до подальших розпоряджень і попросив резидентуру підготувати оцінку безпеки й пояснити ситуацію. Втім, пояснень не існувало.

Навіть елегантний резидент Голов не мав недоторканності. Він підтвердив, що за ним особисто слідкували з автомобіля впродовж двадцяти з останніх тридцяти вечорів і що йому конче необхідно сховатися в тінь. Наближався час додаткової зустрічі з ЛЕБЕДЕМ, і він не зможе пропустити її вдруге. Неможливо передбачити, як вона зреагує на це.

Ті десять вечорів, коли