Джейн Лоурен - Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен

- Добре, я піду. Мені потрібно прибрати у кімнаті. Там так багато скла…

- Я допоможу тобі, але Ані… Що ми будемо робити з Адамом?

- Е-е-е… Ми щось придумаємо, гаразд? Ходімо, - спокійно відповіла я і ми повернулися у мою кімнату.

Адама там вже не було. Хм, дивно. Ми спустилися на перший поверх, пошукати його, але це було без сенсу. Він зник з цього будинку. Це ми зрозуміли, коли з вікна побачили, що його машини коло воріт уже не було. Ми цьому не надали якогось великого значення, і пішли назад у будинок. Потрібно прибрати, поки це не побачив Дейв…

POV Adam

Дівчата сварилися настільки голосно, що я їх таких ніколи не бачив, а коли Аніка проговорилася про те, що їх вб'ють як собак – я занепокоївся і викрикнув:

- Так, стоп! Я ні чорта не розумію про що ви говорите. Хтось може мені пояснити, про що мова?

Але відповіді я не дочекався. Лія вибігла з кімнати вся у сльозах. Я ненавидів дивитися на те, як плачуть жінки. Мені хотілося піти за цією красоткою, заспокоїти її й випитати все, що її турбує, але я не встиг, бо Аніка вмить вибігла за нею. Я залишився сам. Повністю шокований побаченим. Потрібно щось робити… Не гаючи часу, я швидко вибіг із будинку і сів у машину, прямуючи до офісу Дейва. Я повинен спитати про це його. Може він щось знає?.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно