Нідейла Нельте - Раб. Книга 1. Чужий біль, Нідейла Нельте

Повертається до мене, голову піднімає, на острівець вказує.

– Ви все-таки хочете туди потрапити? – питаю.

Краще б поки не стемніло сходили, а то вночі в незнайомому місці в воду лізти... лізтиму, звичайно, куди ж я подінуся.

– Ні, просто цікаво, – сміється. – Хоча я б із задоволенням викупалася. Важкий деньок.

Ну так пішли звідси, хочу сказати. Але мене не питають.

– Викупайтеся, – кажу.

– Як ти собі це уявляєш? – сміється. Тисну плечима. Тільки мене не змушуй.

– Не знаю, пані, у вас начебто немає купальника?

З таким вирізом та відкритою спиною – точно немає. Принаймні, верхньої частини купальника. Щось думки в мене...

– Ні, – каже. – Ні купальника, ні рушника, тільки плаття, яке півгодини знімати і стільки ж вдягати. Так що сьогодні з купанням не склалося. А ти? Хочеш скупатися? Я маю на увазі, якщо...

– Що ви, пані, – бубоню.

–... нікого не буде, – договорює. Здається, ковтаю.

– Як накажете, пані.

– Антере, ну що таке?

– Будь ласка... пані...

Точно знущається.

– Антере, – зітхає. – Напис ми сховаємо, та й взагалі, я ж кажу про те, щоб нікого поруч не було. І я тебе не змушую! Мені просто хочеться знати... просто знати.

Якось дивно замовкає, тихо додає:

– Чи любиш ти купатися.

Таке враження, ніби я упустив щось важливе. Не можу зрозуміти, через що така зміна настрою. Хочу сказати, що ненавиджу я купатися, так само, як і гуляти, і танцювати, але несподівано для себе відповідаю:

– Колись любив.

Дивлюся на неї, на якусь мить здається, що зараз поцілує, на якусь мить сам жахливо хочу поцілувати...

Тільки ось вона відвертається, згадую, що цілуватися не любить, і взагалі до мене через силу торкається, і чоловіки інші її приваблюють. Та що ж це зі мною?

Ти забув уже Аміріні втіхи, чи що, раб? Так не забув начебто, зараз знову пересмикуватися почну. Букви на животі обпікає спогадом. І все, що про нову господиню дізнався – теж не забути.

Закушую губу, відвертаючись. Важко-то як. Раніше все зрозуміло було: від господаря нічого хорошого не чекай і при першій нагоді втікай. А якщо зовсім припікає – шукай спосіб покінчити одним махом. А тут... сам не можу зрозуміти, чого хочу.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно