Рік Рірдан - Син Нептуна, Рік Рірдан

А що справжнє? — поцікавилася мати Геїним голосом. — Твоє друге життя справжнє, Хейзел? Ти повинна бути мертвою. Хіба справжнє те життя, у якому ти задихаєшся у болоті?

— Я мушу допомогти другові!

Хейзел намагалася змусити себе повернутись у дійсність. Вона досі відчувала, як рука стискає кінець лука, але робити це ставало дедалі важче. Її хватка слабшала. Запах магнолій і троянд брав над нею гору.

Мати жестом запропонувала їй пончик.

«Ні, — подумала Хейзел. — Це не моя мати. Усе навколо — Геїна брехня».

— Ти хочеш повернути собі старе життя, — промовила Гея. — Я можу тобі його дати. Ця мить триватиме вічність. Ти виростеш у Новому Орлеані, твоя мати тебе обожнюватиме. Тобі ніколи не доведеться нести своє прокляття. Ти можеш бути із Семі...

— Це ілюзія! — випалила Хейзел, задихаючись від солодкого аромату квітів.

— Ти — ілюзія, Хейзел Левек. Тебе повернули з того світу, тільки щоб ти виконала завдання богів. Я, можливо, й використовувала тебе, але Ніко використав і збрехав. Ти мала б радіти, що я його полонила.

— Полонила? — Груди Хейзел стиснула тривога. — Що ти маєш на увазі?

Гея посміхнулась, потягуючи шампанське.

— Хлопчику достало клепки шукати Браму Смерті. Але яка різниця — тебе це не має турбувати. Щойно ти звільниш Танатоса, він знову кине тебе гнити в Підземне царство, на цілу вічність. Френк і Персі цьому, не перешкодять. Хіба справжні друзі просили б тебе відмовитись від власного життя? То скажи мені, хто бреше, а хто каже правду.

Хейзел заплакала. Усередині неї скипіла досада. Вона вже втратила життя одного разу і не хотіла помирати знову.

— Правильно, — замуркотіла Тея. — Тобі судилось одружитись із Семі. Знаєш, що з ним сталось після того, як ти померла на Алясці? Він виріс і переїхав у Техас. Одружився і мав дітей. Але він так і не зміг забути тебе. Його завжди цікавило запитання, чому ти зникла. Він уже помер — від серцевого нападу в шістдесятих роках. Але життя, яке ви могли прожити разом, переслідувало його до самої смерті.

— Припини! — крикнула Хейзел. — Ти забрала його у мене!

— І ти можеш отримати його знову. Підкорись мені, Хейзел. На тебе однаково чекає смерть. Якщо поступишся, я принаймні зроблю її приємнішою. Забудь про Персі Джексона. Він належить мені. Я збережу його під землею, поки не буду готова використати. Ти зможеш прожити все життя у ці останні хвилини — вирости, одружитись із Семі. Для цього тільки треба поступитись мені.

Хейзел стиснула пальці, якими тримала лук. Знизу чиясь рука вхопилась за її щиколотку, але дівчина не запанікувала. Вона знала, що це Персі — задихається і відчайдушно хапається за будь-яку можливість вижити.

Хейзел люто зиркнула на богиню.

— Я нізащо не служитиму тобі! ВІДЧЕПИСЬ!

Мамине обличчя розчинилось. Ново-орлеанський ранок канув у морок. Хейзел тонула в багнюці. Вона трималась рукою за лук, а глибоко в темряві Персі хапався за її щиколотку. Хейзел несамовито засмикала лук. Френк висмикнув його з такою силою, що ледве не вивернув їй руку.

Коли вона розплющила очі, то лежала в траві, з ніг до голови вкрита брудом. Персі валявся біля її ніг, він кашляв і плювався грязюкою з рота.

Френк навис над ними і волав: «О боги! О боги! О боги!»

Він витягнув запасний одяг із рюкзака і почав обтирати обличчя Хейзел, але користі від цього було небагато. А потім він відтягнув Персі від трясовини.

— Ви так довго були внизу! — заволав Френк. — Я не думав... о, боги, ніколи більше такого не робіть!

Він стиснув Хейзел у ведмежих обіймах.

— За... задихаюсь, — вимовила вона.

— Вибач!

Френк продовжив обтирати їх і метушитись. Зрештою він відтягнув друзів до узбіччя дороги, де вони сіли і, тремтячи, продовжили випльовувати грудки багна.

Хейзел не відчувала рук. Вона не знала, чи це від холоду, чи від шоку, але їй усе ж таки вдалося розповісти про видіння, яке бачила під землею. Не про Семі — говорити про це досі було занадто болісно, — але про те, що Гея запропонувала їй фальшиве життя та стверджувала, що полонила Ніко. Хейзел не хотіла тримати це в собі. Вона боялась, що розпач візьме над нею гору.

Персі потер свої плечі. Його губи були синіми.

— Ти... ти врятувала мене, Хейзел. Ми обов’язково з’ясуємо, що сталось із Ніко, обіцяю.

Хейзел примружилась на сонце, що тепер було високо в небі.

Промені приємно зігрівали, але вона все одно тремтіла.

— Вам не здається, що Гея нас легко відпустила?

Персі витяг грудку багна зі свого волосся.

— Може, ми досі потрібні їй як пішаки. Можливо, вона просто верзе усяку дурню, щоб засмутити нас.

— Вона знала, що говорити, — погодилась Хейзел. — Знала, як мене зачепити.

Френк огорнув її плечі курткою.

— Це справжнє життя. Ти ж розумієш це, так? Ми не дозволимо тобі померти знову.

Його голос був таким упевненим. Хейзел не хотіла сперечатись, але не уявляла, як Френк може зупинити Смерть. Вона торкнулась кишені своєї куртки, де досі безпечно покоїлась Френкова напівспалена скіпка. Яка б доля чекала на нього, якби Хейзел потонула в тій трясовині? Можливо, це б урятувало його. Вогонь не зміг би дістатись дерева на такій глибині.

Вона була готова піти на будь-які жертви заради безпеки Френка. Він довірив їй власне життя. Він вірив у неї. І їй нестерпна була думка про будь-яку загрозу для нього.

Хейзел глянула на сонце, шо здіймалось у небі... Часу залишалось дедалі менше. Якщо Гілла ще була жива, • то вже другу ніч поспіль билась з Отрерою. Амазонська цариця розраховує на Хейзел.

Насилу їй вдалось підвестись. Вітер із затоки Воскресіння був таким саме холодним, як і раніше.

— Нам треба йти. Ми гаємо час.

Персі вдивлявся в дорогу. Його губи повертались до нормального кольору.

— Тут є якісь готелі чи щось подібне, де можна причепуритись? Ну... готелі, які приймають таких нечепур?

— Не певна, — зізналась Хейзел.

Вона подивилась на місто знизу. Неймовірно,