Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

І перевертень рішуче попрямував просто до Гайї. 

– Не підходь! – попередила вона, виставляючи вперед руку з піднятою вгору долонею.

Той на мить завмер. Його очі  палахнули хижим блиском.

– Відьма! – ледь не облизнувся він, –  Яка удача! 

Гайя не знала, як поводитися з представниками інших світів, вона бачила тільки привидів, але ті завжди були мовчазними і байдужими до  усього, що їх оточувало.

До того ж на дівчину чекав ще один сюрприз: її звичайна магія тут виявилася дуже слабкою і нічим не могла їй зарадити.

– Тепер ти  належиш мені, дорогенька, то й нема чого  брикатися!

Чоловік засміявся, схопив Гайю за зап'ястя величезною лапою і потяг  за собою кудись у лісові хащі.

Дівчина пручалася і виривалася.

–  Це тобі не допоможе! – реготав перевертень, –  Хто до нашого лісу потрапляє, той залишається тут доти, доки ми самі його не відпустимо, а таких красивих ми ніколи не відпускаємо!

– Скоро мене знайдуть!  Тоді тобі буде  непереливки і всій вашій тутешній зграї теж! –  відчайдушно вигукнула Гайя.

Але, можливо, батько Тешеба, навпаки, ще й насипле перевертням якихось смаколиків, аби тільки вони подовше тримали її у своєму лісі?

Ця думка привела дівчину в такий невимовний страх, що в неї коліна підігнулися.

Після її викрадення, судячи з усього, минуло вже кілька годин, а Тешеб досі не з'явився. Невже так важко визначити її місцезнаходження? 

Або він не збирається її шукати?  

Ця думка замість страху, наповнила її душу невимовною люттю. 

Гайя ніколи не була покірною і поступливою. А коли її охоплював  гарячковий азарт, і зовсім могла втратити голову.

Тому, упевнившись, що допомоги їй чекати нізвідки, вона приловчилася і з силою встромила зуб в руку перевертня. Той заволав несамовито  і розтиснув  пальці.  По передпліччю потекли цівки крові.   

Звільнившись,  дівчина відскочила в бік. Серце її шалено калатало від хвилювання й ненависті.  

Чоловік голосно загарчав і кинувся на неї.

Гайя інстинктивно викинула вперед руку, захищаючись від нападу і сама обімліла.

Замість звичайного потоку енергії, посиленої заклинанням захисту, з її долоні вирвалося тонке  наче  стріла, яскраво-фіолетове полум'я.

Воно з такою силою  вдарило чоловіка в груди, що той відлетів назад і впав.   Але за мить   підхопився.  На грудях його димів страшний опік. 

Він припав до землі, обернувся вовком і кинувся на дівчину. Та вдарила ще раз, уже не переймаючись тим, звідки взялася ця магія.

Вовк заскиглив,  покотився в кущі й  більше не рухався.  

Гайя почула  загрозливе  виття, яке наближалося. Це був не один вовк, а ціла зграя.

Не чекаючи, поки  вони  наблизяться,  кинулася бігти так швидко, немов за спиною виросли крила. 

Розуміла: впоратися з усією зграєю в неї, найімовірніше, не вийде  – вона уявлення не має про те, як працює ця раптова сила.

На бігу Гайя викликала мітлу або що завгодно, на чому можна летіти. 

Те, що попереду обрив, дівчина відчула інтуїтивно. Але вона і не думала  гальмувати. 

Серце майже перестало битися від хвилювання і тривоги. Цікаво, а в іншому світі відьма може загинути?

Гайя стрибнула і, зосередившись з усіх сил, висмикнула з повітря мітлу. 

Опинившись верхи, відчула величезне полегшення й озирнулася. 

Вовки скупчилися біля краю прірви, безсилі що-небудь зробити. 

Гайя показала їм язика і сильніше пришпорила мітлу. 

Слідом за нею понеслося злісне виття.

Гайя подивилася вниз. Невідомо, як довго протримається в цьому чужому світі її магія, тому краще підготувати посадковий майданчик. 

Внизу тріпотіли зарості дрімучого лісу, а крім нього нічого не було видно. 

Наближалися сутінки і це теж турбувало дівчинку. Потрібно  якось вибиратися  звідси. 

Вона хотіла підняти метлу трохи вище, але та брикнула  немов норовистий кінь. 

Гайя сильніше стиснула повлажневшими руками держак.  Чому мітла її не слухається? 

Ззаду щось насувалося.  Гайя обернулася і побачила  що  за нею  женеться  чорна хмара. 

За мить дівчина  збагнула, що це  не хмара, а зграя ворон – з півсотні, не менше.  Розкривши дзьоби, вони летіли просто на неї.