Жюль Верн - 20 000 льє під водою

Звичайно, буває так, що хто не може йти вперед, той, як правило, повертає назад. Але в даному випадку повертатися назад було так само неможливо, як і йти вперед, бо всі проходи закрилися слідом за нами, і коли б корабель ще залишався на одному місці, він через короткий час був би затертий кригою. Саме ця небезпека і почала йому загрожувати. Десь близько другої години вода біля його бортів почала замерзати з дивовижною швидкістю.

Я повинен був визнати, що поведінка капітана Немо була більш ніж легковажною.

Я з цей момент був на палубі. Капітан, який уже деякий час спостерігав створення льодової плівки на воді, звернувся до мене:

— Ну, як, пане професоре, що ви думаєте про наше становище?

— Я вважаю, що ми здорово влипли, капітане!

— Влипли? Що ви під цим розумієте?

— Те, що ми не можемо йти ні вперед, ні назад, ні вправо, ні вліво. Таке становище, як я розумію, і визначається в цивілізованих країнах словом «влипли».

— Отже, пане Аронакс, ви вважаєте, що «Наутілус» не зможе звідси вибратися?

— Це майже неможливо, капітане, бо на порозі антарктичної зими важко розраховувати на пересування крижаних полів.

— Ах, професоре, професоре! — іронічно промовив капітан Немо. — Ви, як і завжди, залишаєтесь вірний собі! Ви бачите лише самі труднощі й перешкоди! Але я можу вас запевнити, що «Наутілус» не тільки визволиться з льодового полону, а піде ще й далі.

— Далі на південь? — спитав я, дивлячись на капітана.

— Так, професоре, він піде до полюса!

— До полюса? — скрикнув я з недовір’ям.

— Так! — холодно підтвердив капітан, — до антарктичного полюса, до тієї невідомої точки, де збігаються всі земні меридіани. Ви ж знаєте, що я можу примусити «Наутілус» робити все, що схочу!

Так, правда! Я це знав! Я знав і те, що ця людина, відважна до нерозсудливості! Але подолати перешкоди, що робили недоступним Південний полюс навіть більше, ніж Північний, — це могла придумати тільки гарячкова фантазія божевільного.

Мені спало на думку запитати капітана Немо, чи не відкрив він уже цей полюс, на який ще не ступала нога жодної людини.

— Ні, професоре, — відповів він, — це відкриття ми зробимо разом з вами. І там, де іншим не пощастило, мені пощастить. Ніколи я ще не заводив «Наутілус» так далеко в антарктичні моря. Але повторюю: ми підемо ще далі.

— Хочеться в це вірити, капітане, — з легкою іронією відповів я. — І я вам вірю! Значить, уперед! Для нас не існують перешкоди. Розіб’ємо крижані затори! Висадимо їх у повітря, а якщо вони будуть опиратися, дамо крила «Наутілусові», щоб він міг перелетіти над ними!

— Над льодами, пане професоре? — спокійно спитав капітан Немо. — Ні в якому разі! Не над льодами, а під льодами.

— Під льодами? — вигукнув я.

І раптом у мене, наче блискавка, майнула думка, що освітила плани капітана. Я зрозумів, на що він розраховував. Чудові якості «Наутілуса» повинні були ще раз згодитися капітанові для виконання його надлюдського задуму!

— Я бачу, що ми починаємо розуміти один одного, пане професоре, — сказав мені, усміхаючись, капітан. — Ви, здається, вже готові припустити можливість такої спроби. Про себе я не кажу, бо повністю певен в успіху. Те, що неможливо для звичайного корабля, стає легким для «Наутілуса». Якщо біля полюса він зустріне континент, він зупиниться перед континентом. Але якщо, навпаки, полюс омивають води відкритого моря, то він дійде до самого полюса!

— Справді, — погодився я, захоплений логічними міркуваннями капітана. — Якщо поверхня моря закута в кригу, то внутрішні шари зовсім вільні від неї. І коли я не помиляюся, занурена у воду частина льодів так відноситься до виступаючої над поверхнею, як чотири до одного?

— Приблизно так, пане професоре. На кожний фут айсберга, що виступає над водою, припадає три фути занурених у воду. Отже, через те що ці крижані гори підносяться не більш як на сто метрів над рівнем моря, то заглиблюються вони лише на триста метрів. А що таке триста метрів для «Наутілуса»?

— Справжня дрібниця, капітане!

— Він навіть може спуститися ще нижче, в ті глибини, де температура води однакова для всіх морів, і нам будуть байдужі зовнішні морози в тридцять-сорок градусів.

— Правильно, капітане, дуже правильно! — промовив я з захопленням.

— Єдине утруднення, — говорив далі капітан Немо, — це багатоденне перебування під водою без поповнення запасів свіжого повітря.

— Тільки й усього? — спитав я його. — Але ж ми можемо наповнити повітрям великі резервуари «Наутілуса», і вони постачатимуть нам кисень у потрібній кількості.

— Чудово сказано, пане Аронакс, — відповів капітан, посміхаючись. — Однак, я не хочу, щоб ви мене потім звинувачували в нерозважливості, і тому наперед висловлюю свої сумніви.

— У вас ще є сумніви?

— Єдиний: якщо біля полюса існує море, то можливо, що воно повністю вкрите суцільною кригою. А це означає, що ми не зуміємо вийти на поверхню.

— Що ви, капітане! Невже ви забули, що «Наутілус» озброєний могутнім тараном? Хіба ви не зможете спрямувати його по діагоналі вверх, ударити в крижане поле і пробити його?

— О пане професоре, у вас сьогодні на все готова відповідь!

— А втім, капітане, чому б нам не зустріти на Південному полюсі, як і на Північному, відкрите море? — продовжував говорити я, все більше й більше захоплюючись. — Полюси холоду не збігаються з земними полюсами ні в північній, ні в південній півкулі. І, поки не доведено протилежне, можна сподіватися, що на цих двох крайніх точках знаходиться або земля, або море, очищене від криги.

— І я так думаю, пане Аронакс, — відповів капітан Немо. — Я тільки повинен зауважити, що після стількох заперечень проти мого проекту ви тепер засипаєте мене доводами на його користь.

Капітан Немо був правий. Я дійшов до того, що змагався з ним у сміливості. Тепер уже я вмовляв його вирушити до полюса! Я вже випереджав його. Але ні! Жалюгідний безумець! Капітан Немо краще за тебе обміркував усі «за» і «проти» в цьому питанні і тепер тільки бавився, дивлячись, як ти кидаєшся з однієї крайності в другу, поринаєш мріями у неможливе!

Тимчасом капітан не гаяв жодної секунди. Він викликав свого помічника. Обидва почали швидко розмовляти своєю незрозумілою мовою і, чи то помічник уже був попереджений, чи то він знайшов план капітана цілком здійсненним, але не виявив ніякого подиву.

Та хоч який він був спокійний, йому не вдалося перевершити байдужість Конселя, коли я розповів своїм товаришам про намір капітана Немо досягнути Південного полюса. Спокійне «як буде завгодно панові» було єдиною відповіддю Конселя на