Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

може. Ще один видалений запис.

Термінал дзенькнув. Вхідне повідомлення. Міллер перекинув

екран на нього. Одна з дівчат на галявині пронизливо

заверещала, інші розреготалися. Пролетів горобець, тріпочучи

крилами у потоці вентильованого повітря.

Гевлок мав кращий вигляд, аніж на Церері. Щасливіший. Під

очима більше не було темних мішків, а обриси обличчя стали

округлішими — так, наче потреба щось довести поясанам

змістила самі кістки його черепа, а тепер вони поверталися до

звичної форми.

«Міллере! — звучало в повідомленні. — Новина про вихід

землян із Церери дійшла до мене за кілька хвилин до того, як я

отримав твоє повідомлення. Хрінова новина. Також хріново те, що Шаддид тебе звільнила. Між нами — вона просто пихата

ідіотка. Тут пліткують про те, ніби Земля щосили намагається не

влазити у ту війну і ладна позбутися будь-якої станції, за яку

можуть точитися суперечки. Ну, ти знаєш, як воно. З одного

боку на тебе насувається пітбуль, з іншого — ротвейлер,

і наймудріше рішення — викинути шматок м’яса, що тримаєш

у руках».

Міллер пирхнув.

«Я записався у службу безпеки “Протогену”. Це типу приватна

армія великої корпорації. Але платня варта того, щоби миритися

з їхньою манією величі. Місце служби має бути на Ганімеді, але

тут таке коїться — і хтозна, куди мене перекинуть. Виявляється, у “Протогену” є тренувальна база в Поясі. Ніколи не чув про неї, але, кажуть, обладнання там висококласне. Знаю, що їм ще

потрібні люди, й охоче замовлю за тебе слово. Просто дайся

знати, а я повідомлю тобі контакти вербувальниці. Заберемо

тебе з тієї клятої каменюки».

Гевлок усміхнувся.

«Бережи себе, напарнику. До зв’язку».

Он воно як. «Протоген». «Пінквотер». «Аль-Аббік». Порівняно

невеликі служби безпеки трансорбітальних корпорацій

виконували роль приватних армій або найманців, яких інші

могли за потреби винайняти. «Аннан-СЕК» уже багато років

мала контракт на Палладі — але корпорація базувалася на

Марсі. ОПА також, напевно, вербували нових людей — одначе

навряд чи Міллер їх зацікавить.

Він уже забув, як воно — шукати роботу. Приймав як належне, що ця життєва перешкода залишилася позаду і він помре

власником контракту зі службою безпеки на Церері. Тепер

обставини викинули його звідти, і всередині угніздилося дивне

відчуття непевності. Як тієї миті, коли тебе вже вдарили, а болю

ще не відчуваєш. Треба шукати роботу. Треба робити щось

більше, ніж вислати кілька повідомлень старим напарникам.

Діяли служби зайнятості. Більшість барів на Церері залюбки

найняли б колишнього копа як викидайла. Є тіньові

підприємства, яким точно потрібна людина, спроможна

створити видимість законності.

Найостанніше, чим варто було займатися, — сидіти по

кафешках, витріщатися на дівчат у парку і ганятися за

ниточками у справі, за яку він від початку не мусив братися.

«Даґон» прибув на Цереру трошки раніше розрахункового

терміну. Власник — «Кооператив Ґлапіон», майже стовідсотково

ширма ОПА. Підходить. Хоча декларацію польоту зареєстровано

лише за кілька годин після загибелі «Доннаджера», і повідомлення про вихід з Іо видається цілком справжнім.

Міллер перемістив запис у файл із кораблями, що заслуговували

на другий погляд.

«Росинант», власник — «Сіленсьє Куран» з Місяця. Газовий

танкер, прийшов на Тайко за кілька годин до кінця

розрахункового терміну. «Сіленсьє Куран» — середнього розміру

корпорація без очевидних зв’язків з ОПА, і декларація польоту

з Паллади була вірогідною. Міллер навів палець на кнопку

видалення, аж раптом замислився. Відсунувся.

Нащо газовому танкерові ходити між Палладою і Тайко?

Обидві станції споживають газ. Ходити між одним споживачем

та іншим, не залітаючи дорогою до постачальника — надійний

спосіб збанкрутувати, виплачуючи портові збори. Він відправив

запит на політну декларацію «Росинанта» до Паллади

з попередньої точки маршруту, якою б вона не була. Якщо кеш

реєстру збережено на серверах Церери, чекати доведеться не

більше кількох хвилин. Панель повідомлень обіцяла доставку за

півтори години — а отже,