Катя Кірініна - Вибач та зрозумій, Катя Кірініна

Рівень збудження доходив до позначки «обережно, небезпечно», але Андрій не поспішав переходити до серйозніших дій, йому ніби подобалася реакція мого тіла і він відверто насолоджувався розтягуванням задоволення, а мені навпаки було вже нестерпно. Я настільки крутилася під ним, що зі сторони могло здатися, ніби у мене почався напад.

І це частково правда. Не пам'ятаю, коли востаннє відчувала таку пекучу потребу в оргазмі. Андрій що, користується феромонами? 

Не витримую тортур Андрія, беру його пружну збуджену плоть в руку, і масажую вгору-вниз, щоб підготувати, але Заремський перехоплює мою руку.

– Я сам, – гарчить мені у вухо. – Терпи Лисичко, я надто сильно сумував за твоїм тілом, щоб швидко потрахатись. Наберися терпіння.

І ці тортури тривали ще якийсь час, рівно до того моменту, коли я, в напівнепритомному стані, не відчула, як Андрій входить в мене. Повільно, ніби боїться зробити мені боляче, але дуже впевнено, тож я тільки можу стогнати від цих рухів.

Спочатку все спокійно, але потім він почав різко входити та повільно виходити, і від такого темпу мене ніби підкидає на матраці.

У квартирі тихо, тому мій стогін і видихи здавались такими гучними, що могли розбудити весь будинок, але нам було все одно, ми рухалися один на одного, постійно цілувалися, чіплялися руками й стискали один одного.

Це добре, настільки добре, що навіть страшно. М'язи на спині у Заремського перекочувалися у мене під долонями, і я вже готова була кінчити тільки, глянувши на це видовище.

Він великий і сильний, і його запах зводить з розуму, ще трохи, і я зомлію.

Все на межі, вся ця еротика надихає та вимотує одночасно. Я навіть відчуваю, що так сильно напружую тіло у спробах схопити своє задоволення, що хапає судома: то за ногу, то за руку.

Не знаю, скільки це триває, але ми справді довгий час ковзаємо один на одному. Андрій стискає мої стегна з такою силою, що завтра залишаться синці. Він з жадібністю цілує мою шию, що засмоктування мені забезпечені, але це все неважливо, в порівнянні з тим, що моє тіло буквально просить про помилування.

Щоразу, коли я вже ось-ось готова звільнити тіло від напруги, Андрій ніби відчуває це і як спеціально змінює темп і нахил, і оргазм йде від мене кудись убік, а я не можу, не витримую. Все чого я так сильно жадаю, це бути розчавленою від самого, мабуть, довгоочікуваного фіналу. Але ніхто не збирається так просто мені подарувати його.

– Андрію, будь ласка, – благаю я.

– Що Лисичка, що ти хочеш? – важко дихає він.

– Я хочу кінчити, – жалібно прошу я. – Будь ласка, будь ласка, будь ласка.

– Ти повернешся до мене? – продовжуючи ковзати всередині мене, питає Андрій.

Його питання цілком зрозуміле, і за будь-яких інших обставин я б сказала, що подумаю, але тут все занадто. Емоції б'ють через край і мій мозок, давно перестає розуміти адекватно, тому я нічого не можу вдіяти, а лише кричу «так», настільки голосно, наскільки дозволяє ця ситуація.

Мій колишній чоловік перехоплює мою відповідь і цілує. Пристрасно, з силою прикладається до мого рота. Його язик владно командує у мене в роті, викликаючи цілий табун мурашок по тілу.

Заремський знову змінив темп, але поцілунок зіграв мені на руку, бо я відчуваю, як напруга між ніг здіймається і моє тіло починає парити.

Таке відчуття, ніби приємна судома сковує все, що знаходиться в мене нижче пояса, я стогну ще голосніше, адже тільки так я можу допомогти випускати цю напругу зі своїх легенів.

Мозок давно у відключці. Андрій продовжує плавно рухатися в мені, все надто казково та безхмарно. Оргазм проходить по тілу, як товарний поїзд, не залишивши на мені жодного сантиметра живого.

Боже, це просто чудово. Як узагалі я могла жити без цього? Без цього чоловіка, який настільки вміло поводиться з моїм тілом?

Мені здається, я стала легкою, як пір'їнка, і ніхто і ніщо, в цей момент, мене не цікавлять. Я ніби заново народилася і це ще більше підтверджує той факт, що всі ці роки, я була не  з тим чоловіком, хоч і неприємно, що я зробила Алексові боляче.

Через пару секунд Андрій приєднується до мене і його теж, немов трясе від приємного фіналу. Ми як двоє голодних.

– Боже, ти неймовірна, мені здається, що я як під наркотиком, все надто чудово, – захекано промовляє він. – Таке відчуття, ніби я бачу іскри.

Ми обоє сміємося, адже я чудово розумію, про що він каже.

Андрій відкидається на інший бік від мене і шумно видихає. У кімнаті начебто працює кондиціонер, але жарко настільки, що я обливаюся потом.

Не пам'ятаю, коли востаннє ми настільки були ненаситними один до одного, можливо лише на початку стосунків. Але мені важко згадати, адже тоді Андрій вводив мене у світ сексу. Він мій перший чоловік, і мені не було з чим на той момент порівнювати, але після стосунків з Алексом розумію, що Заремський прекрасний, як не крути. Такої первісної пристрасті, я не мала без нього.

– Іди до мене, – підтягує мене до себе. Сил чинити опір немає, та й бажання в принципі теж, розумію, що це все безрозсудно і немислимо, але я не можу заперечувати, що з ним мені краще, ніж без нього.

Вина за біль Алекса десь шепоче на задвірках моєї свідомості, але до біса цю провину, до біса моє сумління, мені хочеться бути щасливою і любити, а не бути комусь зобов'язаною за щось. Я хочу все забути, а стукіт серця Андрія чудово відволікає від усього.