Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

То інтриганом раз, то вдруге куртизаном Мене взиваючи, що випрямленим станом І коміром тонким дратую всіх я вас, Що можна зватися гасконцем водночас, Не бувши харпаком і лотром вічно п’яним. Проте ні разу я із вашим капітаном Не говорив, щоб він вас гідно покарав!

Карбон

На це ви, пане мій, не масте і прав!

Де Гіш

Що? Що?

Карбон

Загін я свій на власний кошт тримаю, Тому наказам лиш воєнним підлягаю.

Де Гіш

О! ГодіІ

(Звертаючись до гвардійців.)

Байдуже, що мелете ви там! Собі, як воїну, ціну я знаю сам. Одважні ті діла, мабуть, і вам відомі, Які я появив учора при Баномі, Три рази кидавшись на лютих ворогів!

Сірано

(уткнувши носа в книяску)

А де свій білий шарф учора граф подів?

Де Гіш

(здивований і задоволений)

А, ви вже знаєте? І справді, в тому бої Від небезпеки я урятувавсь тяжкої. Потік бійців мепе раптово замотав, І міг потрапити я до іспанських лав, Де опинитися, звичайно, міг в полоні Або, певніша річ, на праотцівськім лоні. А саме я тоді до третьої з атак Уже наваживсь був подать рішучий знак. Що ж? Шарф я свій зірвав, полковницьку признаку, І тим урятував життя своє й атаку. Ех, і чеснули ж ми іспанців навісних!  Ну, що? Не майстер я до вигадок тонких?

Гвардійці вдають, ніби не слухають, але карти і гральні кості зависли в повітрі, дим не виривається з ротів: дожидання.

Сірано

Скажу лише на це, що Генріх наш Четвертий, І врятуватися бажаючи від смерті, Свойого білого султана б не зірвав!

Мовчазна радість. Карти і кості падають. Дим вилітає.

Де Гіш

Та хитрість удалась!

Сірано

За честь би я вважав Ворожим пострілам підставить груди сміло!

Карти, кості, дим: падають і вилітають в усе більшою радістю.

Коли б же на землі побачив шарф той білий – Різниця, бачте, є у вдачі вояків - Підняв би я його і вже собі б надів!

Де Гіш

Гасконські хвастощі!

Сірано

Хай буде так, мій пане! Лиш дайте шарф мені, і вечір як настане, Перев’язавшись ним, на приступ я піду!

Де Гіш

Ну, гасконада знов! Та шарф мій,