Нестор Літописець - Літопис Руський. Повість минулих літ

відомостей сказано, що померла (невідома на ім'я) дочка Всеволода.

501

В Іп. І Хл., очевидно, хибно «ігуменомь».

502

Цей печорський ігумен Іоанн (Іван) і склав, як доводять, літописне зведення у 1093–1095 pp., закінчивши розповідь подіями 1093 p.

503

Про обгрунтування можливої дати освячення див. прим. 1 до 1088 p.

504

Додано з Лавр.

505

В Іп. «й пристрою (у Хл. «прикроутоу») в нѣи велику створи»; у Лавр. «и пристрои ю великою пристроек)», — ідеться про багате внутрішнє оздоблення: розпис, мозаїку, ікони, різні церковні шати і т. д.

506

У Лавр про нього сказано: «був скопець, високий тілом».

507

Розповідь про те, як було викопано і перенесено мощі Феодосія, ведеться від першої особи і в «Києво-Печерському патерику», де вона приписана «Нестору мниху». Текст нижче: «Я ж приготував того дня мотику», у Воскр. має таку редакцію: «Аэъ же грѣшныи, иже и лѣтописаніе ее въ то время писахъ, вземъ мотыку начахъ прилежно копати».

508

Ім'я Марка додаємо тому, що в «Києво-Печерському патерику» говориться саме про нього як копача могил ченцям.

509

Варимантія (гр.) — верхня важка чернеча одежа без рукавів.

510

Про першу годину дня див. прим. 10 до 1074 p.

511

В Іп. хибно «посѣщеньемь»; у Лавр. «пощеньемь».

512

У 1091 p. сонячне затемнення було справді о другій годині після сходу сонця 21 травня.

513

Ідеться про падіння на землю великого метеорита, вогненний слід якого вважали за небесного змія.

514

В Іп. «ізгоряхуся»; у Лавр. «вьзгарахуся».

515

В Іп. хибно «Посѣченъ»; у Лавр. «Пѣсочень».

516

Додано з Лавр.

517

В Іп. хибно «хрест», у Хл. «крсты» у Лавр. «корсты».

518

Філіппів день (день пам'яті апостола Філіппа) припадає на 14 листопада; м'ясопуст (м'ясниці) — передостанній (перед масляною) тиждень перед великим постом; у 1093 січневому році м'ясопуст припадав на 14–20 лютого: можна припустити, що така велика смертність у Києві була викликана ускладненнями після осінньо-зимової епідемії грипу.

519

Додано з Акад.

520

В Іп. І Хл. хибно «не хотѣти»; у Лавр. «не доходити».

521

Тіун, тівун, тивун — управитель княжого господарства, дворецький, слуга, який виконував також судові та адміністративні обов'язки.

522

В Іп. І Хл. «грабити люди и продаяти»; «продаяти» — від слова «продажа», яке означало грошовий штраф на користь князя за різні вчинки і злочини (крім убивства); ці продажі перетворилися у справжнє здирство з народу.

523

В Іп. хибно «моего», у Хл. І Лавр. «его».

524

Світла неділя — великодній тиждень; антипасха — наступна неділя (день) після Великодня.

525

У Хл. «выстебу»; у Лавр. «выстобъку».

526

Себто в Михайлівському Видобицькому монастирі.

527

В Іп. І Хл. хибно «ему»; у Лавр. «има» (двоїна).

528

У підземеллі Софійського собору, в усипальниці київських князів, 1961 p. між різними останками знайдено череп Ростислава; у черепі стримів залізний наконечник стріли. Звідси ясно, чому молодий і здоровий, що умів плавати, Ростислав раптом став тонути перед очима Володимира: він був смертельно поранений. Про його загибель у Стугні говорить і «Слово о полку Ігоревім». Ця ріка, «пожръши чужи ручьи и стругы, рострена къ устью, уношу князю Ростиславу затвори днѣ при темнь березѣ. Плачется мати Ростиславля по уноши князи Ростиславѣ».

529

Уже було зауважено (див. прим. 39 до 1015 p.), що важливі походи та битви русичі-християни нерідко приурочували до християнських свят.

530

Амос VIII, 10.

531

Левіт XXVI, 17, 19, 20, 25, 32, 31, 28.

532

Додано з Лавр.

533

У давні часи вважалося, що кочові східні народи, отже й половці, походили від біблійного Ізмаїла і його матері Агарі.

534

Посл. Павла до римлян V, 20 (текст переосмислено).

535

Даниїл III, 32.

536

Псалом CXVIII, 137.,

537

Єванг. від Луки XXIII, 41; мається на увазі один із двох розбійників, розіп'ятих разом з Ісусом Христом.

538

Іов І, 21.

539

Псалом СІІ, 10.

540

В Іп. І Хл. «тако же»; у Лавр. «якоже».

541

Тут закінчується літописне зведення ігумена Іоанна, а далі йде текст Нестора, доповнений вставками третього редактора 1118–1119 pp. (розповідь Гуряти Роговича, повість Василя про осліплення Василька Ростиславича).

542

У Лавр. «мѣсяца августа въ 26».

543

Насправді це був самозванець, що видавав себе за Константина, убитого ще 1073 p. сина візантійського імператора Романа IV Діогена від першого шлюбу: самозванець з'явився в Константинополі, його схопили, заслали в Херсонес, звідки він утік і з половцями напав на Візантію; тут його схопили вдруге.

544

Додано з Лавр.

545

В Іп. «Ельбѣхъ»; у Лавр. «Ольбегь».

546

Сиропусна неділя, або масляна, чи масниця — останній тиждень перед великим постом; розпочинається з понеділка (див. ще прим. 5 до 1092 p.).

547

Засаківці — люди з околиць города Сакова.

548

Від Чернігова до Стародуба приблизно 185 км (по ймовірній дорозі): отже. утікаючи, Олег подолав цю відстань десь за один-два дні.

549

Що це була неділя саме 25 травня, видно із синхронності половецьких ударів; крім того, половці ударили тоді, коли ні Святополка, ні Володимира у Києві не було.

550

У Лавр. «месяца мая 30».

551

В Іп., Хл. І Лавр. «июля», але треба «июня», бо п'ятниця у 1096 p. припадала на 20 червня; дати 8 (9) і 16 червня проставлено на основі розрахунків відстаней і темпу походів: переправу через Дніпро на Зарубському броді визначаємо на ніч із 18 на 19 червня, бо цього не помітили половці.

552

В Іп. І Хл. «по пѣску»; у Лавр. «болоньє».

553

Додано з Лавр. В Іп. «ї пожгоша манастырь Стефанечь деревнѣ. и Германечь»; у Лавр. «й вьжгоша Стефановь манастырь и деревнѣи Герьманы».

554

В Іп. «ко оугу сторонник»; у Лавр. «къ угу устроении».

555

Псалом LXXXII, 14–17; Нестор подав такий скорочений виклад, який незрозумілий без доповнень, узятих із Біблії.