П'єр Адо - Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи

Християнство 92, 102—103, 107, 113, 114, 125, 151, 366, 450 Хрісіпп 57—58, 60, 222, 247, 258 Цельс 47, 57, 184—185, 417 Церера (див. також Деметра) 84, 106 Цірцея 28, 83 Ціцерон 45—47, 52, 57—58, 65, 118—119, 184, 196, 208—209, 223, 241—243, 258, 416, 420 Цуйопулос, Неллі 155 Час 22, 127, 162, 215, 229—230, 232—233, 235, 313, 400—401 Чжан Яньюань 298 Чжуан-Цзи 299 Шартрська школа 104 Шевалі, Катрін 199 Шекспір, Вільям 22 Шеллінґ, Фрідріх Вільгельм Йозеф 117, 268, 275, 339, 341, 353—354, 390—394, 397, 400—401 Шенье, Андре 109, 275 Шепард, Енн 80 Шефтсбері, Ентоні Ешлі Купер, граф 288, 309 Шіллер, Фрідріх 109—110, 112—116, 235, 339, 349—353, 360, 375, 379, 386, 388 Шітао 288 Шлегель, Фрідріх 353, 358, 374 Шнайдер, Клаус 115 Шопенгауер, Артур 37, 281—282, 284—285, 261, 272, 276, 384, 389, 394, 408 Шталь, Ґеорґ Ернст 122 Штольберґ-Штольберґ, Фрідріх Леопольд, граф 340 Юліан, імператор 53—54, 68, 97—101, 107, 417 Юпітер (див. також Зевс) 105, 169, 174, 191 Ягве 346—347, 352, 393 Яків 66 Якобі, Фрідріх Гайнріх 334—335, 346 Ямвліх 84, 93, 98, 101, 144, 343 Янкелевіч, Владімір 37, 392 Япет 124 Jaspers,Karl (Ясперс, Карл) 371, 375 Arendt Μ. 265 A-letheia 398—399 Dronke Peter (Дронке, Петер) 84, 104, 106 Grand 382, 391—393 Friedlander, Paul (Фридлендер, Пауль) 273 Kore Kosmou 191 Magia naturalis 145, 148—149 Opsis adélôn ta phainomena (Те, що являється, дає змогу побачити приховане) 49 Phisis 14—15, 18—20, 23, 27—31, 33—35, 39–40, 43, 53—54, 64, 66—67, 119, 126, 209, 250, 276, 297, 306, 327, 354, 395, 397—401, 409, 443 Physiologia 54, 68, 209 Problema la mechanica 102—127 Sub specie aterniatais 282, 408 Ungeheuer (безмежність, неохопність, монструозність) 363—364 Urphänomen (див. Первісний феномен) 328, 330, 404, 439

Примітки перекладача

[У електронній версії примітки перекладача (їх кількість складає 18) віднесені до відповідних місць у тексті й містяться в загальному корпусі приміток, позначені як «Прим. перекладача». — Прим. верстальника.]

ІСТОРІЯ МЕТАФОРИ ТА ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Післямова перекладача

П’єр Адо добре відомий вітчизняному читачу завдяки попереднім перекладам російською та українською мовами[1119] і сприймається передусім як спеціаліст з античної філософії та знавець (а іноді й прихильник) неоплатонізму. Запропонована читацькій увазі книга «Покривало Ізіди» спростовує це дещо однобічне сприйняття, пропонуючи вражаюче за своєю масштабністю та ерудицією історико-філософське дослідження, предметом якого є ставлення західного людства до природи від античності до наших днів. У цій книзі, що належить «зрілому» Адо[1120], звучать в унісон усі теми й мотиви, що їх він розвивав у попередніх працях: тема філософії як єдності дискурсу та способу життя, як духовної практики, що має перетворювати людину, змінюючи її бачення світу, тема визначального впливу античної думки на розвиток західної цивілізації, тема мистецтва як спорідненої з філософією духовної практики, тема складних взаємин філософського та історико-філософського дискурсів тощо. Усі ці теми розвиваються та переплітаються між собою у розвідці, присвяченій філософській долі відомого афоризму Геракліта «Природа любить приховуватися» (phusis kruptesthai philei), який датується V ст. до н.е., що тісно пов’язана з еволюцією метафори «розкриття таємниць природи» у філософському та науковому дискурсах від елліністичної доби аж до XX ст., та з історією образу Ізіди, грецької богині Природи, у західній іконографії та літературі. Дослідження функціонування цього метафоричного комплексу, що містить у собі художні образи, наукові поняття та філософські концепти, дає змогу зрозуміти різні практики та форми ставлення людини до природи, реалізовані в багатовіковій історії людства. Спектр цих практик та форм простягається від благоговіння перед таємницями природи, прихованими за її «покривалом», до бажання зірвати це «покривало» за будь-яку ціну, щоб вирвати істину у природи.

Специфіка «Покривала Ізіди» як історико-філософської праці полягає у тому, що концептуальним інструментом аналізу П. Адо є метафора як художньо-образний спосіб мислення, яка дає змогу говорити про історію певного філософського дискурсу, про історію філософії природи, не скасовуючи, одночасно, самої історії, себто не зводячи її до реалізації якогось одного принципу, що ззовні керує історією. Адже кожного разу ми маємо інше значення тієї самої метафори «розкриття таємниць природи» та того самого поняття «таємниць природи», а зміна цих значень аж ніяк не є наслідком прогресу розуму, філософії чи науки. За допомогою такого підходу Адо вдалося продемонструвати роль метафори у культурі і, навіть, її вплив на здавалось би такі раціональні та рефлексивні сфери, як філософія та наука. Так, поняття «таємниць природи» може означати приховані сили природи, що на них можна діяти за допомогою магії, чи невидимі частини природи, наприклад, внутрішні органи тіла, що їх можна дістатися за допомогою розтину, чи атоми, молекули