Дарина Міс, Уля Сер - Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер

Глава 4

Емілія

Я вилітаю з компанії і мене душать сльози. Мало того, що шеф взяв своїм особистим асистентом цю безруку, то ще й зробив її помічницею мене. Вже краще бути  прибиральницею, аніж "принеси-подай" в цієї вискочки. Набираю до подруги, ну треба ж комусь поскаржитися.

– Алло, Ларо, привіт. Уявляєш...,–  і тут я виплескую всю свою образу подрузі й по той бік слухавки чую:

– От скотина, тримайся, дівчинко моя. Повір, йому це так просто не минеться. Ми йому покажемо, що не все крутиться навколо нього. 

–  Ага, не минеться. Він мене тоді по світу пустить. Ану, зачекай. Якась смс прийшла, – випалюю та відкриваю повідомлення. Очі на лоб лізуть, коли я бачу його вміст. – Чудово просто! – зі всією злостю вигукую. Тільки цього бракувало для повного комплекту щастя. 

– Що знову таке?

– Уявляєш, завтра перша презентація майбутньої колекції. Знаєш, Ларо, там мала на місці Кріс бути я. Стояти, посміхатися і пишатися своєю роботою. А тепер що? Всі мої старання коту під хвіст. Хоча ні, Громову. Чортовому Громову під хвіст, – ображено фиркаю. 

– Та це прекрасно. Ось завтра цьому Громову ти себе і покажеш. Він хотів війни – вона буде. Ох, це буде гаряче, – подруга починає сміятись, наче божевільна. 

– Ларо, не лякай мене. Слухай, я нікого вбивати не збираюся.

– Дурна, я зовсім не те маю на увазі. А тепер уважно запам'ятовуй, що маєш завтра робити. Повір, цей вечір Ден запам'ятає на все своє життя, – боюсь уявити, що подруга вигадала.

– Слухай, я завжди думала, що я неадекватна дівчина, проте я точно не зрівняюсь з твоєю помстою. Втрачати мені все одно немає що. Подам резюме у іншу компанію, у якій не буде Громова Дениса, – важко зітхаю, приймаючи ситуацію такою, якою вона являється.

– Заспокойся, тебе не звільнили і не звільнять. Думаю він не дурень. Якщо звільнить відразу після цього всього, люди зрозуміють що він як людина гниль повна. Такщо розслабся, подруго. Завтрашній день твій! 

Чесно мене лякає те, що вона придумала, проте я провчу його. Я не я, якщо не зроблю це. Він пошкодує, що понизив мене... 

Чекай Дениску на завтрашній день...

Ти його ніколи не забудеш. 

***

Про шо я думала, коли повністю погодилась на авантюру подруги, навіть не вислухавши її план!

Я всю ніч не могла зімкнути очей, все думала за завтрашній, ну вже сьогоднішній день. 

Звичайно, ідеальною людиною себе назвати не можу. Адже так, люблю гроші, гарне життя і все, що з цим пов'язане. Але отак вчинити підлість людині, навіть якщо ненавиджу її – занадто навіть для мене. 

Ця презентація є грунтом для подальшого успішного продажу нашої колекції. Ми так довго йшли до цього, що все зіпсувати здається найгіршим варіантом розвитку подій. 

Мої думки перервала Лара, яка вже напевно кипить від злості, бо я не відчиняю їй двері.

– Ну ти, подруго, і даєш. На мене вже сусіди зглядалися, як я тризвонила, – без банальних привітань фиркає подруга, залітаючи в мою квартиру, наче вихор. 

– І тобі привіт, – тихо промовляю. 

– Ой, ну так. Привіт, – як завжди на позитиві говорить подруга. І цей інтригуючий голос не передвіщав нічого доброго. 

Факти про Лару: вона завжди здійснить те, що задумала, яким би це абсурдом не було, але ніколи не подумає про наслідки. От ніколи. Так само як і про інших людей.

– Ларо, давай не будемо нічого оцього крутити. Я вже щось перехотіла, – відверто нию.

– Е, ні, дівчинко. Ти ж мене знаєш і так просто не позбудешся, – заявляю Лара, посміхаючись на всі свої тридцять два. 

Ну звісно я знаю подругу, і в глибині душі вже сто разів пошкодувала, що все розповіла їй.

– Ну, Ларо, але навіть якщо ми хочемо втілити наш план, то кажу одразу – мене немає підходящого одягу. Тому, вирішено – все відміняється, – промовляю, надіючись на те, що Лара змилується і ми просто пустимо все за течією. 

– Ха! – викрикує Лара і тут я зрозуміла, що це буде гаплик. – Я ж тебе знаю, мала, тому підготувалася заздалегідь. На, тримай, – подруга заявляє, переможно посміхаючись, і дістає з пакета Valentino спокусливу червону сукню. Ах так, коротеньку забула сказати. І де тільки брендовану видибала?

– Навіть не питай, де я її взяла, – ніби прочитала думки, блін. – Там де брала, вже немає. Давай одягайся, а я підготую все для укладки і макіяжу. Робитимемо з тебе бісову красуню.

– Я її не одягну, – твердо відрубую, але здається подругу це не влаштовувало і під спопеляючим поглядом Лари я пішла переодягатися.

Зізнаюся, ця сукня була просто бомба-граната, облягала мої пишні груди і пружні стегна. 

Далі за планом був мейк. Ох, вже від вигляду червоної помади мене ледь не знудило. Здається, сьогодні я справлю враження на усіх, ну принаймні на Громова так точно. Щиро надіюсь на це!

 

Денис

Я прокинувся у чудовому настрої. Сьогодні дуже важливий день, і я впевнений все пройде чудово. 

Ми влаштовуємо презентацію нашої колекції, на якій будуть присутні усі впливові акціонери та майбутні можливі партнери. Якщо все пройде чудово, то "Venus clothes" підніметься в очах іноземних інвесторів і ми остаточно виліземо з тієї діри, у якій знаходимось ось уже третій рік. Ніщо не повинно зіпсувати цей вечір, бо це все надто важливо для компанії. 

Роблю все по заїдженому плану... 

Пробіжка, душ, сніданок... 

Одягаю класичний чорний костюм з білою сорочкою та червоною, аж кровавою краваткою. 

Красень... 

Спускаюсь вниз та зустрічаюсь з тіткою. 

Ну звісно, куди ж без неї. Вона нізащо не пропускає події пов'язані з компанією. Хоча, краще сказати, що вона любителька публіки. Прямо світська левиця!

– Добрий ранок, Денисе! Ти сьогодні справжній красень! – каже тітонька та посміхається. 

– Тільки сьогодні? – сміюсь та підморгую їй. 

– Та ну тебе, – тітонька сміється. – Я тут подумала... 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍