Елла Савицька - Провальні канікули, Елла Савицька

- Що ти їм сказала? - здивувалася я, все ще не вірячи, що відпала необхідність робити ноги.

- Послала в дупу і сказала, що, якщо вони ще раз так витріщатимуть на тебе свої зеньки, відірву їм члени і прироблю на спину ватажкові. Дикобразом стане, козел.

Я розсміялася, але сумнівалася, що їх реально злякали її погрози. Імовірно, той факт, що вона місцева, не давав їм дозволу торкатися до мене. У всякому разі, поки що. Але я була цьому рада. Головне, не опинитися біля них одній! Буду всюди ходити з Елею, і все буде гаразд!

Поки ми їхали в таксі, я встигла подивитися на вечірнє місто. Воно було не менш прекрасним, ніж у денний час. Здавалося, веселощі до вечора не вщухали, а навпаки, починали набирати обертів. Οдні влаштовують вуличне фаєр-шоу, зібравши навколо себе натовп захоплених глядачів, інші показують трюки на велосипедах. Повсюди звучить музика, але не клубна, а місцева. Це грають вуличні музиканти на гармошках, конга та інших інструментах. Α літні, та й молоді, жителі оточили їх, і танцюють зі щасливими посмішками на обличчях. Іспанські мотиви, що долинають до нас, і мене змусили захотіти вирватися з автомобіля і приєднатися до тих, хто танцює. Щоправда, рухів сальси я не знала, але ж можна вивчити, якщо дуже захотіти!

Під'їхавши до бару, я розплатилася з таксистом, і ми увійшли всередину крізь серпанок з намистом. Нас одразу оглушила запальна латиноамериканська музика, і я зраділа, що тепер мені вдасться під неї порухатися. Саме тут, у Сан-Хуані, хотілося жити їхньою корінною атмосферою, вбирати ці мотиви, а не смикатися під звичний "клубняк". Сальса - ось що мені зараз справді потрібно!

Діставшись до барної стійки, ми сіли на високі дерев'яні стільці, і я, нарешті, змогла озирнутися. Не можна сказати, що бар дихає сучасністю. Швидше, зовсім навпаки. На стінах якісь картини, які складно розгледіти в мерехтливому світлі. Над дверним отвором і ще в деяких місцях полиці з... книжками! Так, зі справжніми книжками! І це в барі! Невже їх хтось читає? Чи люди втомлюються рухати стегнами, і замість того, щоб напиватися, беруть книжечку і сидять собі читають, переводячи подих і готуючись до наступного забігу стегнами на танцполі? Але ні, не читають.

Перед нами з'явився карколомний Пабло і широко посміхнувся.

Так, це місце його перетворювало. Вдень він був звичайним милим іспанцем, нехай і з накачаним пресом, а зараз... Зараз він був Барменом, якому посміхалися щонайменше три дівчини, які окупували барну стійку. На ньому був барний білий жакет, волосся акуратно зібране в короткий хвіст. А що він творив із пляшками для коктейлів! Моя щелепа була, напевно, на стільниці, після того, як він влаштував цілу виставу зі змішування алкогольних напоїв. Пляшки літали і вгору, і навколо його талії, і на льоту наповнювали склянки, так, що я навіть не помітила, коли мій власний коктейль був готовий. З награним поклоном і хитрим поглядом, він посунув його до мене і сказав:

- Пий, mi amor!

Я послухалася.

Через ще кілька склянок, ми з Елею пустилися в таку довгоочікувану сальсу! Рухів я поки що не знала, тому рухала стегнами, як уміла і як вважала за доречне, хоча алкоголь починав затуманювати поняття "доречно", і робив мене більш розслабленою, і такою, що хотіла відірватися на повну котушку. До Ельвіри вже прилаштувався якийсь смаглявий молодий чоловік із чорними акуратними вусиками, поки я запалювала сама наодинці, насолоджуючись музикою і потайки поглядаючи на дівчат-танцюристок, намагаючись запам'ятати правильні рухи реггетона.

Зазвучала якась бадьора латиноамериканська пісня, і тут-то все і почалося. Усі дівчата немов збожеволіли, починаючи несамовито крутити стегнами, причому в напрямку не назад, а вперед. У такт стегнам рухалися і їхні груди, щось на кшталт нашої "циганочки", тільки по колу. Дівчата верещали, а хлопці улюлюкали і свистіли, пожираючи тих очима, і самі не могли встояти на місці, підтанцьовуючи, як могли. Я розсміялася, перебуваючи в епіцентрі цього іспанського вулкана емоцій, і відкинувши сором'язливість, спробувала так само, як і всі, почати рухати стегнами.

- Давай, аміга! - прокричала на вухо Ельвіра, і я, розвернувшись, побачила, як і вона, не бентежачись, злегка присідає, щоб крутнути головою і різко закинути волосся за спину. Трохи притопнула ногами, і знову круговий рух вперед стегнами і грудьми. - Цицьки вперед і у відрив!

Α мені не треба повторювати двічі! Я вже була досить п'яною, щоб втратити розсудливість і подумати про те, наскільки заклично цей танець виглядає з боку. Мені просто подобався Сан-Хуан, подобалася атмосфера загальної розслабленості, гучна музика й алкоголь у моїй крові. Усе це створило бурхливу суміш із бажання стати частиною цього світу хоча б ненадовго. Не роздумуючи, я почала витворяти все те саме, що й дівчата, які мене оточували, розчиняючись у музиці, і дозволяючи їй підхопити мене своїми дзвінкими хвилями, щоб забрати у відрив. Я виробляла таке стегнами і грудьми, що часом здавалося, моя сукня не витримає цього експерименту, або грудям захочеться вискочити на вільний простір і подихати свіжим повітрям, якого в клубі не було. Але ні, по-моєму, у мене виходило непогано, якщо парочка хлопців опинилася переді мною, і, широко посміхаючись, показували мені великими пальцями "клас", тим самим ще сильніше розпалюючи. Еля, сміючись, закинула на мене свою ручищу і несподівано ляснула по дупі.

- Молодець, аміга! Я знала, що ти та ще тигриця! А на вигляд сама скромняга! - я спочатку зніяковіла від цього її жесту, але потім згадала, що це ж Еля, і нічого кримінального під цим її ляпасом точно вже не було, тому розслабилася і ляснула її у відповідь.

Вона, мабуть, не очікувала цього від мене, тому що сміховинно округлила очі від подиву, а потім примружилася і томно додала:

- Вау! Та ти мене хочеш, крихітко!

- Дурна!

Вона засміялася, а я скривилася, відвертаючись від неї, і тут же завмерла, натрапивши на зосереджений погляд карих очей.