Ana Mils - Принцеса драконів, Ana Mils

Я вирішила хто моя справжня подруга.

-    Ось ти де! – захекавшись, сказала Емма. 
Ходімо, треба поговорити – вона взяла Анну за руку і вже хотіла тягти, але Анна зупинила її. 
-    Емма! 
Емма повернулася до Анни.
Я ходжу сюди, щоб побути на одинці сама з собою! Якщо ти знаєш, що я тут, то не варто сюди бігти! Можна просто прийти пізніше, або почекати в мене в кімнаті. 
-    Ти щось приховуєш? – запитала Емма, примруживши очі.
Анна із зляканими очима подивилася на неї.
-    Ладно, ходімо. Ато ти зараз луснеш я бачу. – сміючись, сказала Емма. 
Анна не знала, що й говорити. Емма часто псувала їхні зустрічі з Драко та не дослухалася до неї, тому така «дружба» не мала далі продовжуватися.
Перед самими дверима будинку Анни, у Емми задзвенів телефон. Емма дістала його з кишені.
-    Хто там? – запитала Анна.
Еммі дзвонив Бос, тому вона швидко вигадала відмазку:
-    Ой, як я могла забути! Я курку не витягла з духовки, а це мама як прийде з роботи, то мені сильно дістанеться. Я побігла, бувай!
Анна зайшла в будинок, голосно гаркнула дверима від своєї кімнати, кинула рюкзак на підлогу та упала на ліжко, лицем в подушку. Вона заплакала, через те, що не встигла зізнатися в почуттях Драко. Потім Анна дістала телефон з-під  подушки та набрала номер Беатріс. Гудки.
-    Так, слухаю. – відповіла Беатріс.
-    Бі? Це Анна. Слухай, можеш прийти до мене, будь ласка, потрібно поговорити. – сказала Анна, постійно шморгаючи.
-    Анна? Ти що, плачеш? – запитала Беатріс.
-    Ти можеш прийти?
-    Да, авжеш. Я скоро буду.
-    Жду. – сказала Анна, закінчивши виклик.
Дівчина кинулася до подушки, кинувши телефон до ніг. Уже через десять хвилин Анна заснула. Пройша година. Анна прокинулася від стуку у вікно. Вона встала з ліжка та пішла до дверей. Відкривши двері, Анна побачила перед собою Беатріс.  
-    Привіт. -  радісно протягла вона.
Що з твоїм зовнішнім виглядом? Синяки під очима, розпатлане волосся.
-    Ти не уявляєш як я рада тебе бачити. – сказала Анна, обійнявши Беатріс. 
Проходь, будь ласка.
Анна повела її до кухні. Беатріс сіла за стіл, поклавши якийсь пакет на нього. 
-    Дивись, що я принесла. – Беатріс почала діставати з пакету різні смаколики.
Сік, морозиво, вафлі, шоколадні цукерки та...ти готова? – посміхаючись, запитала Беатріс.
-    Ну давай, показуй. – з милою посмішкою відповіла Анна.
-    Пельмені! – Беатріс ефекто дістала їх з пакету.
Це точно підніме тобі настрій.
Анна засміялася.
-    Ну ось – уже краще. – Беатріс мило посміхнулася.  
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно