Шекспір Вільям - Венеціанський купець (переклад О. Грязнова), Шекспір Вільям

Ми в молитві
Благаємо про милість – і молитва
Нас милості навчає. – Це сказав
Я лиш для того, щоб і ти пом'якшав.
Але якщо ти вимагаєш суду,
То він призначить вирок для купця.

Ш е й л о к
Діла мої – на голову мою!
Я вимагаю сплати за законом.

П о р ц і я
Грошима розплатитись він не може?

Б а с с а н і о
Звичайно, може. Пропоную жиду
Потрійну суму. Мало?.. В десять раз
Я суму сплати збільшити готовий.
Я руки, серце, голову віддам!
Якщо й цього замало, отже, зло
Втоптало правду. Я вас закликаю
Закон своєю владою схилити
Заради правди вищої і цим
Приборкати диявольське шаленство.

П о р ц і я
Ніяк не можна, бо немає влади,
Яка б змінити зважилась закон.
То був би прецедент, який опісля
Міг призвести до інших зловживань
У судочинстві. Ні! Цього не можна.

Ш е й л о к
О, Даніїл тут судить! Даніїл!
Шаную я тебе, суддя премудрий!

П о р ц і я
Поглянути на вексель я б хотів.

Ш е й л о к
Він ось, шановний докторе, у мене.

П о р ц і я
Вам пропонують суму втричі більшу.

Ш е й л о к
А клятва? Клятва? Я поклявся небу!
Невже повинен душу я згубить?
О ні, за всю Венецію…

П о р ц і я
Ну, що ж?
Прострочено платіж. Жид має право
Фунт м'яса вимагати у купця
Із серцем поруч. – Змилуйся! Візьми
Утричі більше, і порву я вексель.

Ш е й л о к
Коли сповна заплатить він мені.
Я бачу, ви досвідчений суддя:
Ви впевнено тлумачите закони.
Тепер закон, якому ви опора,
Велить закінчить суд. Клянусь душею,
Немає слів, які могли б мене
Хоч трохи похитнути. Жду розплати.

А н т о н і о
Благаю суд оголосити вирок.

П о р ц і я
Ось він: готуйте груди для ножа.

Ш е й л о к
Суддя премудрий! Молодий, та гідний!

П о р ц і я
Узгоджуються дух і текст закону
Цілком із неустойкою, яка
У векселі прописана детально.

Ш е й л о к
Так, саме так, суддя правдивий, мудрий.
Ти значно старший вигляду свого!

П о р ц і я
Відкрийте груди.

Ш е й л о к
Груди! Саме так
У векселі стоїть, суддя шановний.
Із серцем поруч – вказано у ньому.

П о р ц і я
Дослівно так. Чи є тут терези,
Щоб зважити фунт м'яса?

Ш е й л о к
Я приніс їх.
П о р ц і я
(Шейлоку)
За свій рахунок лікаря найміть,
Бо вмре відповідач від втрати крові.

Ш е й л о к
У векселі говориться про це?

П о р ц і я
Не сказано, на жаль. Але потрібно
Зробити це, хоча б із милосердя.

Ш е й л о к
У векселі такий відсутній пункт.

П о р ц і я
Відповідач, що маєте сказати?

А н т о н і о
Готовий я. І духом я твердий. –
Бассаніо, дай руку на прощання
І не журись, що я за тебе гину.
До мене доля ставиться добріше,
Аніж до тих, кому вона дає,
Своє багатство й славу переживши,
З чолом у зморщках, з поглядом погаслим
Кінець життя у злиднях провести.
Я звільнений від цих тортур повільних.
Привіт мій шлю твоїй дружині гідній.
Розкажеш їй, як я скінчив життя,
Як я любив тебе, добром згадаєш
Мене, і хай вирішує вона,
Чи справді мав ти відданого друга.
Що ти його втрачаєш – не жалкуй,
Як не жалкує він, що борг заплатить:
Хай тільки жид свій ніж поглибше встромить,
І я твій борг всім серцем заплачу.

Б а с с а н і о
Антоніо, я щойно з-під вінця,
Дружина за життя мені дорожча.
Але життя, дружина, цілий світ
Для мене, вір, життя твого не варті.
Я все віддав би, все приніс у жертву,
Щоб цей диявол пощадив тебе.

П о р ц і я
Якби почула це дружина ваша,
Не дуже вдячна вам вона була б.

Г р а ц і а н о
І я, хоч як дружину я люблю,
Хотів би, щоб вона була на небі
І умолила Бога навести
На розум кровожерливого жида.

Н е р і с с а
Як добре, що дружина вас не чує,
Інакше постраждав би мир в сім'ї!

Ш е й л о к
(на бік)
Такі чоловіки у християнок!
Та краще би із племені Варавви
Я зятя мав, аніж із християн! –
Втрачаєм час. Тож виконаймо вирок.

П о р ц і я
Фунт м'яса із купця по праву твій.
Закон і суд задовольняють позов.

Ш е й л о к
Суддя премудрий!

П о р ц і я
Виріжеш ти м'ясо
У нього із грудей, як присудив
Це суд у відповідності з законом.
Ш е й л о к
Суддя – мудрець! І справедливий вирок! –
Ну, ти готовий?

П о р ц і я
Почекай ще трохи.
У векселі не сказано про кров.
"Фунт м'яса" — просто сказано і ясно.
Ріж м'ясо і отримуй неустойку;
Але якщо при цьому ти проллєш
Хоч краплю крові із християнина,
То за законом все твоє майно
Республіка у тебе конфіскує.

Г р а ц і а н о
О праведний суддя! Ти чуєш, жиде?
Суддя премудрий!

Ш е й л о к
Є такий закон?
П о р ц і я
А ти уважно прочитай свій вексель.
Ти хочеш правосуддя? Певен будь –
Його одержиш більше, ніж бажаєш.

Г р а ц і а н о
Суддя учений! Ти помітив, жиде?

Ш е й л о к
Тоді я згоден: хай потрійну суму
Християнин віддасть мені і йде.

Б а с с а н і о
Ось необхідні гроші.

П о р ц і я
Зачекайте!
Жид хоче правосуддя. Ось воно:
Він має право лиш на неустойку.

Г р а ц і а н о
О мудрий і досвідчений суддя!

П о р ц і я
Готуйся м'ясо вирізать без крові
І рівно фунт, не більше і не менше;
А помилитись трапиться тобі
Хоча би на якусь двадцяту частку
Аптекарського скрупула і стрілка
Відхилиться хоча б на волосок,
То ти помреш, і все твоє добро
В казну держава забере негайно.
Г р а ц і а н о
Це ж Даніїл тут судить! Даніїл!
А, нехристе, потрапив у халепу!

П о р ц і я
Не зволікай, одержуй неустойку!

Ш е й л о к
Хай борг віддасть, і я піду від вас.

Б а с с а н і о
Бери свій борг, давно готові гроші.

П о р ц і я
Суд чув, що він відмовився від них,
Тож має право лиш на неустойку.

Г р а ц і а н о
О Даніїл! Новітній Даніїл! –
Спасибі, жиде, підказав ти слово.

Ш е й л о к
Невже не поверну я капітала?

П о р ц і я
Одну лиш неустойку забереш.
Бери її на власний страх і ризик.

Ш е й л о к
Нехай диявол забере її!
Мені тут більше нічого робити.

П о р ц і я
Чекай, бо є претензія у суду.
Існує у Венеції закон:
Якщо чужинець викритий у спробі
Злочинно посягнути на життя
Когось із венеційських громадян,
То потерпілий має повне право
На половину від його майна,
А інша у казну тоді відходить.
Життя злочинця повністю залежить
Від присуду чи милосердя дожа.
В подібних діях викритий і ти.
Підтверджують нам докази наочні,
Що посягав ти прямо на життя
Купця венеціанського і, отже,
Тебе цілком стосується закон.
Тепер проси помилування в дожа!

Г р а ц і а н о
Моли, щоб сам повіситись ти міг.
Якщо в казну іде твоє багатство,
То на мотузку вже не стане грошей,
І доведеться вішати казні.

Д о ж
Щоб ти відчув різницю поміж нами,
Тобі життя дарую ще до просьби,
Але твоє поділимо майно
Ми порівну: Антоніо й державі.
Покайся – і відбудешся ти штрафом.

П о р ц і я
Це може стосуватись половини,
Що відійти повинна до казни.
А інша до Антоніо відійде.

Ш е й л о к
Беріть життя, беріть усе! Не треба
Пробачення мені. Беріть мій дім
З опорою, на чому він тримався, –
Із коштами, якими я живу.

П о р ц і я
Антоніо, можливо, ви б хотіли
Для Шейлока якусь зробити милість?

Г р а ц і а н о
Мотузку дати задарма, чи що?

А н т о н і о
Як милостивий дож і суд призначать
Йому не конфіскацію, а штраф, –
Доволі буде з мене, як запише
На мене він належну половину
З умовою, щоб я її віддав
По Шейлоковій смерті чоловіку,
Який женився на його дочці.
За виявлену милість хай, по-перше,
Він прийме християнство, а по-друге,
Хай заповість негайно у суді
Своїй дочці і зятю все, що має.

Д о ж
Повинен все ти виконати точно,
Бо я своє прощення відміню.

П о р ц і я
Що скажеш? Задоволений ти, жиде?

Ш е й л о к
Цілком.

П о р ц і я
Хай секретар складає акт.

Ш е й л о к
Дозвольте, я піду. Мені погано.
Пришліть папір – я підпишу його.

Д о ж
Іди, але повинен все зробити.

Г р а ц і а н о
Двох хресних ти одержиш при хрестинах;
Судив би я, то мав би їх дванадцять –
Для шибениці, а не для купелі.

Шейлок іде геть.
Д о ж
(до Порції)
Запрошую до мене на обід.

П о р ц і я
Прошу вас, ваша світлосте, пробачить:
Я мушу бути в Падуї до ночі.
Мені негайно їхати пора.

Д о ж
Жалкую, що не маєте дозвілля. –
Антоніо, подякуйте синьйору.
По-моєму, ви перед ним в боргу.

Дож, сенатори і почет ідуть геть.
Б а с с а н і о
Синьйоре добрий, і мене, і друга
Ви врятували мудрістю своєю
Від горя і нещастя. Просим вас
Три тисячі дукатів, борг єврею,
Прийняти в нагороду за труди.

А н т о н і о
Борг неоплатний вдячності й любові
Залишиться за нами назавжди.

П о р ц і я
Велика радість – то найкраща плата.
Я щиро радий, виручивши вас,
І, отже, я одержав щедру плату.
Корисливішим я іще не був!
Прошу мене при зустрічі впізнати.
Усім бажаю щастя. Прощавайте!

Б а с с а н і о
Синьйоре, наполегливо прошу вас:
На пам'ять хоч що-небудь оберіть –
Як щирий дар любові, не як плату.
Благаю не відмовити мені.

П о р ц і я
Я поступаюсь вам.
(до Антоніо)
Візьму на пам'ять
Я ваші рукавички.
(до Бассаніо)
А у вас
На знак любові я візьму цей перстень.
Ви відсмикнули руку? Я не хочу
Нічого, окрім нього. Не відмовте.

Б а с с а н і о
Мій перстень? Ах, синьйоре, це – дрібничка.
Тож дарувати соромно таку.

П о р ц і я
А я нічого іншого не хочу –
Така мені фантазія прийшла.

Б а с с а н і о
Він дорогий мені не за ціною.
Я подарую вам найкращий перстень,
Який за оголошенням знайду.
А цей, дозвольте, залишу собі.

П о р ц і я
Я бачу – щедрий ви на обіцянки!
Мене просити спершу ви навчили,
Тепер – як відмовляти прохачам.

Б а с с а н і о
Синьйоре, це дарунок від дружини.
І я поклявся не губити перстень,
Не дарувати і не продавать.

П о р ц і я
Це привід, щоб відмовити в дарунку.
Дружина, певне, не така сварлива,
Щоб докоряти довго вам за перстень,
Дізнавшись, як його я заслужив.
Лишайтеся здорові. Прощавайте!

Порція і Нерісса ідуть геть.
А н т о н і о
Бассаніо, віддай йому цей перстень.
Його заслуги і любов до мене
Хай переважать клятву, що ти дав.

Б а с с а н і о
Наздожени юриста, Граціано,
І перстень цей вручи. Якщо зумієш,
Веди у дім Антоніо його.
Г р а ц і а н о іде геть
Рушаймо й ми, не гаючись, до тебе.
А завтра рано вранці ми полинем
В Бельмонте. Ну, Антоніо, ходім.

Ідуть геть.

Сцена друга
Там же. Вулиця.
Входять П о р ц і я і Н е р і с с а,
все ще переодягнені.
П о р ц і я
Знайди будинок жида. Хай підпише
Усі папери. Їдемо вночі,
Щоб обігнати наших благовірних.
Лоренцо буде радий заповіту.

Входить Г р а ц і а н о.
Г р а ц і а н о
Я вчасно вас, синьйоре, наздогнав.
Бассаніо одумався і просить
Прийняти перстень і прийти у дім
Антоніо.
П о р ц і я
На жаль, це неможливо.
Та перстень я із вдячністю прийму, –
Так і скажіть.