Шекспір Вільям - Комедія помилок, Шекспір Вільям

Втім, герої комедії позбавлені будь-якої "трагічної провини". Всі протиріччя породжені зовнішніми обставинами.

У зв'язку з цим Шекспір облагороджує образи плавтівської комедії, позбавляє героїв гостро характерних рис. Адріана, наприклад, вже не сварлива дружина Менехма, а пристрасна та незалежна жінка, що страждає від байдужості коханого чоловіка. Антіфол Ефеський, при всій своїй зовнішній брутальності, внутрішньо делікатніший від плавтівського персонажа, що викрадає плащ дружини, щоб віднести його куртизанці. Рисами мрійливості й меланхолії наділений Антіфол Сіракузький, уже зовсім не схожий на героя римської комедії. Комізм характерів, типовий для Плавта, замінено комізмом ситуацій.

Джерелом непорозуміння стає, як і в більшості ранніх комедій Шекспіра, сама примхлива природа, що створює перепони на шляху героїв, доповнює невірогідні ситуації і сама ж їх долає. Рух фабули комедії — від ворожнечі до примирення, їід дисгармонії — до гармонії. Фінал, таким чином, відновлює порядок на всіх рівнях.

"Комедія помилок" займає проміжне становище між "побутовою" і "романтичною" комедіями, боротьба та взаємодія яких визначає своєрідність розвитку ренесансної драматургії в Англії. Побудова п'єси, збереження єдності часу і місця дії, фарсовий елемент — нагадують "правильну" побутову комедію. Відмова від вірогідності, дещо ускладнена інтрига, співіснування комічного з ліричним та драматичним — притаманні "романтичній" комедії, що спиралась передусім "а досвід народної сцени, оповідну традицію Середньовіччя та Відродження. До речі, Шекспір звертається в комедії і до пасторальних мотивів та легенд. Так, наприклад, історія батька, що втратив синів, нагадує легенду про Аполлона Тірського, з якою англійський читач мав можливість ознайомитися в книзі Дж. Гоуера "Confessio ammantis" (пізніше її було оброблено в "Періклі" Шекспіра). Не даючи синтезу цих жанрових розгалужень, "Комедія помилок", проте, свідчить, що автор намагався такий синтез створити,

На українську мову комедію вперше переклав П. Куліш на початку 80-х pp.; її було включено до першого тому його перекладів із Шекспіра, що вийшов у Львові 1882 р. До "Комедії помилок" звертається і М. Кропивницький, комедію якого "Пошилися в дурні" І. Франко розглядав як самостійне наслідування Шекспіра. В 1924 р. був зроблений скорочений переклад комедії спеціально для театральних вистав, але ця практика себе не виправдала.

С. 7. Солін.— Шекспір використовує в комедії імена латинські (Солін, Дроміо), грецькі (Антіфол, Егеон), італійські (Анджело, Адріана, Балтазар), англійські (Пінч, імена служниць). Ім'я Солін може бути пов'язане з іменем популярного в Англії часів Шекспіра Кайя Юлія Соліна (прибл. Ill ст. н. є.) — автора "Полігістора" (англ. переклад 1587). Персонаж з таким ім'ям є і в комедії сучасника Шекспіра Дж. Лілі "Кампаспа" (1584).

Ефес— давньогрецьке місто в Карії, на західному узбережжі Малої Азії. Сіракузи — давньогрецьке місто на південному сході острова Сіцілії. Засноване як колонія Корінфа.

С. 8. Епідамн — давньогрецьке місто на північному узбережжі Адріатичного моря (сучасний Дуррес).

С. 9. ...один — з Корінфа, А другий — з Епідавра.— Протиставлення тут не має сенсу. Як Корінф, так і Епідавр лежать у північно-східному напрямі від Епідамна. Зразок досить вільного використання Шекспіром географічних назв.

Корінф — давньогрецьке місто на Корінфському перешийку, що з'єднує Середню Грецію з Пелопоннесом.

Епідавр — давньогрецьке місто на східному узбережжі Греції.

С. 10. Фортуна — в римській міфології богиня щастя, нагоди, удачі. Переносно: доля, удача.

С. 11. Антіфол — по-грецькому означає: "Взаємна прихильність, приязнь". Ім'я Антіфола вже зустрічалося в пасторальному романі попередника Шекспіра Ф. Сідні "Аркадія" (1581; опубл. 1590).

Дроміо — так зветься раб у кількох комедіях Теренція. Дроміо названо й слугу в п'єсі Дж. Лілі "Матінка Бомбі" (бл. 1590), яку було створено за зразком комедій Плавта.

С. 13. ...вже й каплун Згорів...— Фарсове обігрування теми їжі — типовий засіб народного театру, поширений ще в античній комедії. Набуває надзвичайної популярності в літературі Відродження.

С. 14. "Фенікс", а далі "Кентавр".— За часів Шекспіра в Англії існував звичай надавати житлам особливі назви, найчастіше за архітектурними оздобами будинків, наприклад, за зображенням на фасаді казкової птиці Фенікса, Кентавра і т. ін.

Одна з численних англійських реалій у тексті творів Шекспіра. На голові я й справді марки маю.— Комедійне використання назв монет зустрічається майже в кожному творі Шекспіра: "долар" (dollar) прирівнюється до слова "страждання" (dole), "нобль" (noble)-для означення знатності роду (nobleman) тощо. В цьому випадку — гра слова "marks": "марки" (монети) та "шрами".

С. 27. Дроміо — одвірний пана, коли хочеш знати.— Епізод нагадує сцену з "Амфітріона" Плавта, під час якої справжній Сосія поривається увійти в дім свого господаря, що його охороняє Сосія-Меркурій.

С. 32. Сирена — у грецькій міфології напівжінка-напівптиця, що своїм чарівним співом зваблює мореплавців.

С. 33. ...вибігає Дроміо СІракузький.— Епізод має пародійне значення. Сцена зустрічі Антіфола Сіракузького та Люціани комізується розповіддю Дроміо про те, що до нього запалала жагою куховарка Люція. Романтична закоханість дублюється наївно-природним почуттям.

С. 34. На якій же частині її тіла Ірландія? — Комічну географію Дроміо побудовано на низці злободенних натяків та політичних алюзій.

С. 41. Тартар-за грецькою міфологією, надра землі, безодня, де страждають переможені титаяи. Нерідко ототожнюється з пеклом. ...біс, що в буйвола зашитий...— тобто стражник, одягнений у шкіряну куртку. Одяг стража порядку порівнюється також з убранням Адама, який, за біблійною легендою, після гріхопадіння одягається в звірячі шкури.

С. 43. ...лапландські чаклуни.— Лапландія — територія на півночі Швеції, Норвегії, Фінляндії та Кольського півострова. У давнину мала славу країни чаклунів.

Ось ангели, що мають вас урятувати...— гра слів: "ангел" — монета і "ангел" водночас натяк на християнську легенду про врятування св. Петра з в'язниці ангелом. С. 44. ...запасіться довгою ложкою.— За давнім англійським прислів'ям, той, хто їсть з дияволом, конче мусить мати довгу ложку.

С. 45. Павич кричить: "Від гордощів тікайте!" — Зображення павича нерідко служило за символ марнославства.

С. 46. ...не діставав... нічого, крім стусанів.— Скарги Дроміо на суворе поводження з ним Антіфола нагадують комічні нарікання рабів у комедіях Плавта. Тема побоїв характерна і для народної балаганної коміки. Це типовий зразок побутового буфонного гумору.

Пінч — ім'я героя має значення: англійською мовою воно означає "щипок". Хоч у тексті Пінча й називають заклинателем, герой скоріш нагадує собою шкільного вчителя-педанта.

С. 48. Весталка кухні.— У Давньому Римі весталки — жриці богині Вести, що підтримувала в храмі священний вогонь. Вони зрікалися шлюбу й повинні були зберігати цнотливість. Тут іронічно обігрується заняття куховарки і її хтивість.

С. 57. Вони лили на нього цілі відра...— у давнину божевільних лікували, ллючи їм на голову холодну воду.

С. 60. ...ви понапивались Із келиха Кіркеї.— Кіркея — у грецькій міфології чарівниця, що перетворювала подорожніх у тварин, даючи їм випити чарівного напою.

С. 63. Два Дроміо.— В італійській комедії del arte існували два амплуа слуг (dzianni): меткий, спритний, шахраюватий та простодушний, чесний, інколи психічно неповноцінний тип. В "Комедії помилок" цей розподіл уже намічається: Дроміо Ефеський близький до першого типу, Дроміо Сіракузький дечим нагадує другий.

С. 64. Менафон — на ім'я Менафон натрапляємо в трагедії К. Марло "Тамерлан" (1587-1588, опубл. 1590) та в пасторальному романі Р. Гріна "Менафон" (1589).

Олена АЛЕКСЄЄНКО