Шекспір Вільям - Комедія помилок, Шекспір Вільям

Пане, якщо ви підете з нею, то вам можуть по-
дати страву, яку доведеться їсти ложкою, а через те запасіться
довгою ложкою.
АНТІФОЛ СІР. Навіщо, Дроміо?
ДРОМІО СІР. Бо хто їсть з дияволом, той конче мусить мати
довгу ложку. Адже так прислів'я каже.
АНТІФОЛ СІР. Геть, геть, дияволе! Навіщо ти
Мені говориш про вечерю? Ти
Така ж, як всі тут в місті, справжня відьма.
Облиш мене, тебе я заклинаю.
І йди собі!
КУРТИЗАНКА Віддайте перстень мій,
Що в мене ви взяли, або ланцюг,
Що за рубін пообіцяли дати.
І я вас більш не буду турбувати.
ДРОМІО СІР. Дияволи, буває, вимагають
Обрізок нігтя, волосинку, шпильку,
Горішок, краплю крові, кістку з вишні,-
Якусь дрібничку; а оця жаднюща
Націлилась на золотий ланцюг! —
Ой, стережіться, пане! Як дасте,
То загримить тим ланцюгом диявол
І нас обох на смерть перелякає.
КУРТИЗАНКА Прошу вас, сер, віддайте перстень мій,
Або ланцюг; мене пограбувати
Ви ж не збираєтесь, я сподіваюсь?
АНТІФОЛ СІР. Геть, відьмо! Дроміо, ходім скоріш.
* Отже (лат.).
ДРОМІО СІР. Павич кричить: "Від гордощів тікайте!"
Ви, панно, теж цього не забувайте!
Антіфол Сіракузький і Дроміо Сіракузький виходять.
КУРТИЗАНКА Так, справді збожеволів Антіфол,
А то б такого не зробив ніколи:
Взяв персня він на сорок золотих,
За нього обіцяв мені ланцюг,
А зараз зовсім не дає нічого.
Іще одне про божевілля свідчить:
Мені таки ж сьогодні за обідом
Безглузду байку розповів про те,
Що перед ним замкнули власні двері.
Дружині, може, напад той відомий,
І, боячись його шаленства, певно,
Вона його до себе не впустила.
Ой, побіжу, заскочу до господи
Та розкажу дружині, як це він
У дім мій вдерся в нападі шаленства
І силоміць забрав у мене перстень:
Це лиш одне, що можу я зробить,
Щоб сорок золотих не загубить!
(Виходить)
СЦЕНА 4
Вулиця.
Входять Антіфол Ефеський і стражник,
АНТІФОЛ ЕФ. Не бійся, чоловіче, не втечу:
Раніше, ніж піти, віддам тобі я
Всю суму й викуплю себе з арешту.
Моя дружина нині вередує,
То чи вона й повірить посланцеві,
Що я в Ефесі втрапив під арешт?
Ручусь, їй здасться все це неймовірним!
Входить Дроміо Ефеський з нагаєм.
А ось і мій слуга; я певен, він
Несе мені всі гроші. Ну, приніс?
ДРОМІО ЕФ. Ось маєте, я вам приніс готівку:
Ручуся, цим розплатитесь ви з ними.
АНТІФОЛ ЕФ. А де ж поділись гроші?
ДРОМІО ЕФ. Таж гроші я віддав за нагая.
АНТІФОЛ ЕФ. За нагая п'ятсот дукатів, дурню?
ДРОМІО ЕФ. Е ні, мій пане, за п'ятсот дукатів
Я вам куплю п'ять сотень нагаїв.
АНТІФОЛ ЕФ. По що тебе я посилав додому?
ДРОМІО ЕФ. По нагая! Оце ж я і приніс.
АНТІФОЛ ЕФ. Ну, то скуштуй того, що сам приніс.
(Б'є його)
СТРАЖНИК Добродію, заспокойтесь, потерпіть!
ДРОМІО ЕФ. Не йому, а мені доводиться терпіти; от вже ж
на мені й окошилося!
СТРАЖНИК А ти не мели язиком, хлопче!
ДРОМІО ЕФ. Еге, ви краще накажіть йому, нехай він не меле
руками.
АНТІФОЛ ЕФ. Ах ти, лобуряко, безглузда ти колодо!
ДРОМІО ЕФ. Еге ж, хотів би я бути колодою, пане, щоб не
відчувати ваших стусанів!
АНТІФОЛ ЕФ. Та ти, осел, тільки тоді щось і відчуваєш, коли
тебе дубасять.
ДРОМІО ЕФ. Атож, я таки справжній осел, це доводять мої
довгі вуха. Служу йому з дня народження до цієї хвилини і за
всю службу ніколи не діставав з його рук нічого, крім стусанів.
Коли мені холодно, гріє мене стусанами; коли жарко, прохоло-
джує мене стусанами; будить стусанами, коли я засну; підводить
стусанами, коли сиджу; виштовхує мене за двері, коли виходжу з
дому; вітає мене стусанами, коли повертаюсь; я завжди ношу їх
на моїх плечах, як жебрачка носить свого байстрюка; я навіть
думаю, що коли він, нарешті, скалічить мене, то мені й справді
доведеться ходити з ними попідвіконню.
АНТІФОЛ ЕФ. Ходім зі мною, ось моя дружина.
Входять Адріана, Люціана, куртизанка та Пінч.
ДРОМІО ЕФ. Пані, respice finem, "стережіться кінця"; або,
як говорить папуга: "Стережіться кінчика нагайки".
АНТІФОЛ ЕФ. Чи ти ще довго будеш тут язиком молоти?
(Б'є його)
КУРТИЗАНКА Ну що ж, скажіть? Ваш муж не божевільний?
АДРІАНА О так, доводить це його брутальність.-
О добрий доктор Пінч, ви ж заклинатель.
Прошу вас, поверніть здоровий розум
Моєму мужу хворому, й тоді
Нічого я для вас не пожалкую.
ЛЮЦІАНА Які страшні і люті в нього очі!
КУРТИЗАНКА Дивіться, як він затремтів від сказу!
ПІНЧ Дозвольте вашу руку, пане мій,
Ваш пульс помацати я хочу.
АНТІФОЛ ЕФ. Ось вам
Моя рука; помацати я хочу
Спочатку вашу пику.
(Б'є його)
ПІНЧ Заклинаю
Тебе я, сатано, що оселився
В оцій людині, вийди, підкорись
Моїй святій молитві і негайно
Вертайсь в твоє підземне царство тьми.
Ім'ям святих тебе я заклинаю!
АНТІФОЛ ЕФ. Чаклуне безкебетний, занімій!
Я ще не божевільний...
АДРІАНА О, коли б
Було це й справді так, душе нещаснаі
АНТІФОЛ ЕФ. А любонько, то це все ваші друзі?
Чи це ота мармиза шафранова
Пила й гуляла нині в мене в домі,
Тим часом як мої злочинні двері
Були для мене замкнені, і я
Не зміг ввійти до власної господи?
АДРІАНА О муже мій, обідали ви вдома,-
Те знає бог. Коли б до цього часу
Ви залишились там, то не зазнали б
І наклепу, й прилюдної ганьби.
АНТІФОЛ ЕФ. Обідав дома? Дроміо, ану
Що скажеш ти на це?
ДРОМІО ЕФ. По правді, пане,
Сьогодні ми обідали не вдома.
АНТІФОЛ ЕФ. Дверей не замикали перед нами?
Мене не проганяли?
ДРОМІО ЕФ. Далебі,
І замикали, й проганяли вас.
АНТІФОЛ ЕФ. Й вона сама мене там не ганьбила?
ДРОМІО ЕФ. Sans fable *, вона сама вас там ганьбила.
АНТІФОЛ ЕФ. Мене не ображала куховарка?
ДРОМІО ЕФ. Весталка кухні глузувала з вас.
АНТІФОЛ ЕФ. Не був я змушений піти відтіль,
Розлючений до краю?
ДРОМІО ЕФ. О, то правда!
Посвідчить можуть це мої кістки,
Бо вашу лють вони відчули перші.
АДРІАНА Чи ж добре потурать йому в безумстві?
ПІНЧ Корисно й те: цей хлопець добре бачить
Його жахливий стан і божевілля
Вгамовує, погоджуючись з ним.
АНТІФОЛ ЕФ. Підбила ти золотаря, щоб він
Мене ще й запроторив у в'язницю!
АДРІАНА Та я ж послала гроші вам на викуп,-
Ось, через Дромйо, що прибіг по них.
ДРОМІО ЕФ. Що? Гроші через мене? О, можливо,
Бажання добре; тільки ж присягаюсь,
Я з грошей не дістав і мідяка.
АНТІФОЛ ЕФ. А ти хіба до неї не приходив
По гаманець дукатів?
АДРІАНА Так, приходив
До мене він, і я йому дала.
ЛЮЦІАНА А свідок я, що він його одержав.
ДРОМІО ЕФ. У свідки зву батіжника і бога,
Що посланий я був по нагая!
ПІНЧ
(до Адріани)
Вони обидва бісом одержимі,-
Пан і слуга; я бачу це виразно
По їх смертельній блідості; їх треба
Зв'язати й посадити в темне місце,
Шановна пані.
* Без брехні (фр.).
АНТІФОЛ ЕФ. Ну, кажи! Чому
Замкнулась нині ти від мене? Блазню,
А ти чого, кажи, надумавсь раптом
Від гаманця із грішми відрікатись?
АДРІАНА Не замикалась нині я від тебе,
Мій любий муже.
ДРОМІО ЕФ. О ласкавий пане,
А я ніяких грошей не одержав;
Проте, я признаюсь: додому нас
Сьогодні з вами й справді не впустили.
АДРІАНА Шахрай лукавий! Брешеш ти подвійно!
АНТІФОЛ ЕФ. Розпуснице лукава, брешеш ти
В усьому! Бачу, ти злигалась потай
Із бандою проклятою цією,
Щоб взять мене на глум гидкий, на посміх!
Але оцими нігтями я вирву
Твої брехливі очі, щоб вони
З ганьби моєї не могли втішатись!
Пінч та його слуги намагаються зв'язати Антіфола Ефеського та Дроміо Ефе-
ського.
АДРІАНА В'яжіть його, в'яжіть! Не підпускайте!
ПІНЧ На поміч! В ньому, справді, дужий біс.
ЛЮЦІАНА Ох, бідний він,— блідий, і погляд дикий!
Входять троє чи четверо слуг і зв'язують Антіфола Ефеського.
АНТІФОЛ ЕФ. Ви хочете мене убить, чи що?
Дозорцю, я ж твій в'язень, то невже
Допустиш ти, щоб вирвали вони
Мене у тебе?
СТРАЖНИК Геть од нього! Ну!
Він в'язень мій, я вам його не дам!
ПІНЧ И цього в'яжіть: він також божевільний!
АДРІАНА Чого ти хочеш, стражнику безглуздий?
Чи весело тобі на те дивитись,
Як тут мордується нещасний хворий
І сам себе ганьбить?
СТРАЖНИК Він в'язень мій;
І як його я відпущу, мені ж
За нього прийдеться сплатити борг.
АДРІАНА Я заплачу за нього борг сама.
Веди мене мерщій до кредитора,
Довідаюсь я, скільки, й заплачу.
Мій добрий пане докторе, прошу вас,
Догляньте І безпечно відведіть
Його в. мій дім. О, злоповісний день!
АНТІФОЛ ЕФ. О злоповісна шльондро!
ДРОМІО ЕФ. І я за вас платити мушу, пане.
АНТІФОЛ ЕФ. Іди під три чорти! Геть, дурню! Нащо
Мене доводиш ти до сказу?
ДРОМІО ЕФ. Пане,
Невже ж ви хочете, щоб аа ніщо
Зв'язали вас? Біснуйтеся ж, кричіть,
Мій добрий пане! Всіх чортів скликайте!
ЛЮЦІАНА Рятуй їх бідні душі, боже милий!
Які страшні слова!
АДРІАНА Ведіть же їх.
Ходім зі мною, сестро.
Пінч і слуги виводять Антіфола Ефеського й Дроміо Ефеського.
А тепер
Скажи, хто вимагав його арешту?
СТРАЖНИК Тут золотар є, Анджело він зветься,
Ви знаєте його?
АДРІАНА Так, знаю. Скільки ж
Заборгував йому мій муж?
СТРАЖНИК Дві сотні!
Дукатів золотих.
АДРІАНА Ну, а за віщо?
СТРАЖНИК Та за ланцюг, що взяа ваш муж у нього.
АДРІАНА Мій муж для мене замовляв ланцюг^
Але його він не одержав.
КУРТИЗАНКА Пані,
Коли ваш муж сьогодні, страшно лютий,
До мене вдерся в дім, він взяв мій перстень
(Той перстень в нього ще й тепер на пальці),
А трохи згодом я його зустріла
Вже з ланцюгом.
АДРІАНА Можливо, а проте
Я ланцюга не бачила ніколи.-
Тюремнику, веди ж мене до того
Золотаря: я хочу знати правду.
Входять Антіфол Сіракузький з видобутим мечем і Дроміо Сіра-
кузький.
ЛЮЦІАНА Рятуй нас, боже! Вирвались вони!
АДРІАНА Меча він оголив! Сюди прямує!
Скоріш гукай людей на допомогу,
Щоб знову їх зв'язали!
СТРАЖНИК Утікаймо!
Мерщій! Вони уб'ють нас!
Стражник, Адріана й Люціана вибігають.
АНТІФОЛ СІР. Бачу я,
Мечів оголених відьми бояться!
ДРОМІО СІР. Та, що хотіла бути вам жоною,
Тепер від вас тікає.
АНТІФОЛ СІР. Ну, ходім
В "Кентавр" по наші речі! Я волів би,
Щоб ми сиділи вже на кораблі!
ДРОМІО СІР. їй-богу, можна безпечно переночувати тут.
Певен, що вони нічого лихого нам не заподіють; адже ви й самі
бачите: вони розмовляють з нами привітно, дають нам грошей.
Мені здається, тутешні люди такі добрі та милі, що коли б не ота
гора скаженого м'яса, яка вимагає, щоб я з нею одружився, я,
мабуть, був би не від того, щоб залишитися тут назавжди і навіть
обернутися на відьмака.
АНТІФОЛ СІР. Я не лишусь — давай хоч ціле місто!
Гайда по речі і — на корабель!
Виходять.

ДІЯ П'ЯТА
СЦЕНА 1
Вулиця перед абатством.
Входять 2-й купець і Анджело.
АНДЖЕЛО Шкодую, пане: надто вас затримав;
Та, слово честі, він узяв ланцюг,
Хоч відмагається так безсоромно.
2-Й КУПЕЦЬ Якої він зажив у місті слави?
АНДЖЕЛО Його тут вельми поважають, пане,
Всі ставляться до нього дуже тепло,-
Нема в Ефесі рівного йому;
На слово ладен я йому довірить
Мої достатки.
2-Й КУПЕЦЬ Тихше говоріть:
Мені здається, він іде сюди.
Входять Антіфол Сіракузький і Дроміо Сіракузький
АНДЖЕЛО Так, так, і в нього той ланцюг на шиї,
Якого ніби він не взяв у мене.
Ласкавий пане, підійдіть і ви,
Я з ним поговорю! Як ви могли
Завдать мені, шановний Антіфоле,
Такої прикрості й образи? Пане,
Таж ви зганьбили і себе тим самим,
Бо запевняли, навіть присягались,
Що не дістали ланцюга від мене,
Який ви зараз носите відкрито.
Окрім турбот, ганьби й мого арешту,
Вчинили ви іще велику шкоду
І другові статечному моєму;
Коли б тут не затримала його
Та сварка наша, він уже давно,
Вітрила розпустивши, плив би морем.
Невже й тепер ви будете зрікатись,
Що ланцюга цьою взяли у мене?
АНТІФОЛ СІР.