Федькович Юрій - Довбуш, Федькович Юрій

вітці - за перла і

За крам дівочий?

(Мече скриночку у поломінь.)

В пекло - і з тобов!!

А за сей глум чортівське твоє серце

Насип’ю топленим я золотом,

Що аж сипітиме, сипіти, як

Гадя́ та местна в моїх тут грудях!..

(Притискає руку до грудей і дістаєсь за монество, котре в сей час з шиї собі зриває і, далеко від себе тримаючи, обзирає.)

А ти що тут, пуста мамоно, робиш?

У пекло - і з тобов!!

(Мече монество в огонь.)

Та ж я не Чора,

Не того Моргана багатого

Дочка уже, що він корони, скіптри,

Держави роздаровувати думав,

Як ту дрібну монету прошакам!

О, нє вже!

Я жриця мсти віднині називаюсь!

До олтаря ж!! Там жертва дожидає!!!

(Обертаєсь до відходу.)

 

Заслона

 

ТРЕТЄ ДІЛО

 

 

ПОДРЯ

 

Та сама, що у першім ділі.

 

 

ПЕРША СЦЕНА

 

 

Секретар з пергаментовим сувоєм.

 

Секретар

Отак, мабуть, воєначальнику

Рішучого походу на душі,

Як нині се мені. Але чого

Мені боятись з збройов сев в руці -

З сим дневником покойної княгині,

А сеї знов княгині матері?

Бо як мені учитель мій писав,

Так і найшов тайник я у архіві,

А в тайнику тім - ніж і сей сувій,

Покойної княгині дневник сей.

Архімайстерське, премайстерське діло

У своїм способі! І так усе

Документарно і з доводами,

Що моя красна, моя горда жертва

Чи сяк, чи так - у моїх вже руках;

І то в руках - що всі пекольні сили

Мені не в стані вирвати ю з рук!..

І так похід я мій розпочинаю!

Не мудрий, а відважний щастє має?

(Плеще в долоні.)

Маршалку!

 

ДРУГА СЦЕНА

 

 

Маршалок. Той, що перше.

 

Маршалок

Чую!

 

Секретар

Думаєш, що всі

Ся зійдуть?

 

Маршалок

Десять тисяч - якнайменше.

Сей замок буде наокола ними

Обступлений.

 

Секретар

Але аби ворота

Не загаєні булиі

 

Маршалок

Розумієсь.

Актори муся мати свій простор.

А у хороми сі самі ізбранні

Лиш сміють приступити.

 

Секретар

Будуть всі

При зброї?

 

Маршалок

Нині в них Варфоломія,

Де всі у зброї ходя.

 

Секретар

(показує на чоло)

Ну, а тут?

 

Маршалок

Вина і меду в кождому шинку,

Ба навіть наокола сего замку

Я тільки накопошив, що би стало

Й на тисяч капуцинів.

 

Секретар

Браво! А

До маскаради все мені готове?

 

Маршалок

І борода, і ризи - все що треба.

За чверть години буде архімандрит

Такий з вас, що такого пошукати!

 

Секретар

Ходи ж та ми поможеш перебратись,

Бо нарід вже ся сходить.

(Показує поза подрю.)

Хто тамті?

 

Маршалок

Той звесь Іван - брат рідний Довбуша,

А з ним єго товариш - Лагадин.

 

Секретар

Понурі два вірли!.. Івана ж того

Нам нині дуже треба буде... Хто ж

Той дідуган там, у медвежій кучмі?

 

Маршалок

Се - хроніка живуща гуцулів,

Та ще і в філософію свій ніс

Не згірше тикає.

 

Секретар

А той там фу́лес,

Що попліч з ним іде?

 

Маршалок

Сорока, що

Дві слові лиш напам’ять ся навчила:

Лиш «Довбуш» і «княгиня».

 

Секретар

Ха-ха-ха!..

Але вступімся чорним рицарям.

 

Оба - пріч у замок.

 

ТРЕТЯ СЦЕНА

 

 

Іван і Лагадин.

 

Лагадин

Такого би, о друже мій Іване,

І у казках ніхто не розповів.

 

Іван

А претці сему так, як я ти кажу,

Мій вірний Лагадине: двадцять рік

І п’ять, як мій отець, Василь се Довбуш,

Пропав без вісті - як під землю впав.

О, отче мій ти, отче!..

 

Лагадин

Бідний друже!

Ти ж не допитував? не слідив?

 

Іван

Хто!?

Я не допитував!? Всю Лядщину,

Волощину, всі Угри перемірив

Уздовж і упоперек: даром все!..

 

Лагадин

Гм! Щоб і Марта, рідна твоя мати,

Нічо не знала в сему ділі?..

 

Іван

(з погордов)

Мати!..

 

Лагадин

Ти, може, не питав?

 

Іван

Я не питав?

Просив, молив на милість бога! Ба!..

 

Лагадин

Що ж предці каже?

 

Іван

Ти ж хіба не знаєш

Єї ту пісню безконечну, що

Лиш він, лиш їй Олексик, варт є знати

Тоту жасну, несамовиту тайну?

Все він лиш! все лиш він! О, круча чорна -

Ти, матір, ти!

 

Лагадин

(грізно)

Іване!!

 

Іван

Бо нехай

І так се буде, що у світі навіть

І рідна мати так любить не може,

Як по законах би природи й серця

Годилось. Кажуть люди-бо і піють,

Що навісна якась там доля тов

Любо́в орудує. Нехай і так!

Але щоб долю свого на́рода -

Щоб волю питомого народа

Продати!?

 

Лагадин

Як? Се мала б твоя мати

Зробити!?

 

Іван

Нє!? То, може, не завда́ла

Той пресвятий наш громовий топір

Она єму - Олексі свому, що