Антуан де Сент Екзюпері - Маленький принц, Антуан де Сент Екзюпері

Маленький принц зітхнув із жалем: - Він єдиний, хто міг би стати моїм другом. Але його планета надто маленька. Для двох там немає місця...»

Він не наважувався признатися собі, що шкодував за цією благословенною планетою передусім тому, що на ній за двадцять чотири години можна було тисячу чотириста сорок разів бачити захід сонця!

XV

 

 

Шоста планета була вдесятеро більша за попередню. На ній жив дідуган, який писав грубезні книги.

- Ти ба! - вигукнув він, побачивши маленького принца.- Мандрівник!

Маленький принц сів на стіл і перевів подих. Він уже так стомився!

- Звідкіля ти прибув? - запитав його дідуган.

- Що це за грубезна книга? - поцікавився маленький принц.- Що ви тут робите?

- Я - географ,- відповів дідуган.

- А що таке географ?

- Це вчений, який знає, де розташовані моря, річки, міста, гори й пустелі.

- Дуже цікаво! - вигукнув маленький принц.- Оце вже справжня професія! - І обвів поглядом планету географа.

Ще ніколи маленький принц не бачив такої величної планети.

- Ваша планета дуже гарна. А океани тут є?

- Цього я не можу знати,- відказав географ.

- А-а! - розчаровано протяг маленький принц.- А гори?



 

- Цього я не можу знати,- відповів географ.

- А міста, річки й пустелі?

- Цього я теж не можу знати,- мовив географ.

- Але ж ви географ!

- Саме так,- сказав дідуган.- Я географ, а не мандрівник. У мене зовсім немає мандрівників. Не географи ж ведуть облік міст, річок, гір, морів, океанів і пустель. Географ - надто поважна особа для того, щоб тинятися по світу. Він не виходить зі свого кабінету. Але він приймає у себе мандрівників. Розпитує їх, записує їхні розповіді. І якщо ті розповіді когось із них зацікавлять географа, він з’ясовує, чи порядна людина цей мандрівник.

- А навіщо?

- Бо мандрівник, який бреше, спричинив би справжню плутанину в географічних книгах. Так само, як і той мандрівник, що забагато п’є.

- Чому?

- Бо в п’яниць двоїться в очах. І там, де стоїть одна гора, такий географ позначив би дві.

- Я знаю одного такого,- сказав маленький принц.- З нього був би кепський мандрівник.

- Можливо. Отож коли виявляється, що мандрівник - людина порядна, тоді перевіряють його відкриття.

- Ідуть дивитися?

- Ні. Це надто складно. Вимагають, щоб той мандрівник подав докази. Якщо виявиться, що мандрівник відкрив, наприклад, велику гору, то він має принести з неї велике каміння.

Раптом географ захвилювався:

- Але ж ти й сам прибув здалеку? Ти мандрівник! Опиши мені свою планету!

І географ розгорнув книгу записів, підстругав олівець. Розповіді мандрівників спочатку записуються олівцем. Потім ждуть, коли мандрівник подасть докази, тоді вже його розповіді можна записати чорнилом.

- Ну, прошу,- сказав географ.

- О, в мене там не дуже цікаво,- мовив маленький принц,- усе таке маленьке. У мене є три вулкани. Два діють, а один погас. Але хто знає,- все може статися.

- Так, усе може статися,- потвердив географ.

- А ще у мене є квітка.

- Квітів ми не записуємо,- відказав географ.

- Чому?! Це ж найпрекрасніше, що є на світі!

- Тому, що квіти ефемерні.

- Що означає - «ефемерні»?

- Книги з географії - найцінніші з усіх книг,- сказав географ.- Вони ніколи не старіють. Дуже рідко трапляється, щоб гора зрушила з місця. Дуже рідко буває, щоб океан пересох. Ми пишемо про те, що вічне.

- Але згаслий вулкан може прокинутись,- перебив його маленький принц.- А що таке - «ефемерний»?

- Погаслі ті вулкани чи вони діють - нам це байдуже,- мовив географ.- Для нас має значення гора. Вона не змінюється.

- А що означає - «ефемерний»? - повторив маленький принц, який, спитавши про щось, ніколи не відступав, доки не діставав відповіді.

- Ефемерне - це недовговічне, те, що скоро зникає.

- І моя квітка скоро зникне?

- Ну звісно.

«Моя квітка недовговічна,- мовив подумки маленький принц,- їй нічим боронитись, окрім тих чотирьох колючок. А я залишив її вдома зовсім саму!»

Це вперше взяв його жаль. Але він знову набрався духу і запитав:

- Де ви порадите мені побувати?

- Відвідай планету Земля,- відповів географ.- У неї гарна репутація...

І маленький принц вирушив у дорогу, не перестаючи думати про свою квітку.

 



XVI

 

 

Отже, сьома планета була Земля.

Земля - планета непроста! На ній сто одинадцять королів (в тому числі, звісно, і негритянських), сім тисяч географів, дев’ятсот тисяч ділків, сім з половиною мільйонів пияків, триста одинадцять мільйонів честолюбців, тобто близько двох мільярдів дорослих людей.

Щоб ви уявили собі розміри Землі, скажу лише, що до винайдення електрики на всіх шістьох континентах доводилось утримувати цілу армію - чотириста шістдесят дві тисячі п’ятсот одинадцять чоловік - ліхтарників.

З деякої відстані це виглядало дуже гарно. Дії цієї армії були злагоджені, як у балеті. Починали ліхтарники Нової Зеландії й Австралії. Засвітивши свої вогні, вони лягали спати. Тоді виступали ліхтарники Китаю і Сибіру. Виконавши свою партію, вони зникали за лаштунками. Потім надходила черга ліхтарників у Росії та Індії. Далі - в Африці і Європі. За ними - у Південній Америці. А тоді в Північній Америці. І всі вони дотримувались цього порядку виходу на сцену й ніколи не помилялися. То було грандіозно!

Лише тому ліхтарникові, що засвічував єдиний ліхтар на Північному полюсі, та ще його побратимові коло