Людмила Когут - Мудрі жінки

ж вона красуня! Секретарка скликала всіх у конференц-зал.

Коли всі зібрались, прийшов шеф із красунею. врочисто сказав:

— Це моя наречена — Світлана. Вона буде працювати заступником головного бухгалтера. Завтра я беру відпустку, і ми вирушаємо в передвесільну подорож, хочемо насолодитися теплом бабиного літа. Наше весілля відбудеться рівно через місяць. Вас усіх запрошуємо на наше свято.

Світлана променилася щастям, їй було так легко, що вона ладна була злетіти птахом у небеса. Це був день сюрпризів і приємних несподіванок.

…Минуло два роки. Сім’я їде на могилу дідуся і бабусі. Сьогодні майстри закінчили встановлювати надмогильний пам’ятник. Світлана, така ж струнка і красива, як і два роки тому, сидить поряд з чоловіком. На задньому сидінні авто є два маленькі кріселка. У них сидять двійнятка — білява дівчинка і чорнявий хлопчик. Поряд з ними їхня друга бабуся і постійна нянька — Маруся. Богдан не може натішитися своїм багатством: дружина і діти — його скарб.

Світлана розстелила скатертину на траві біля пам’ятника батькам. Посідали на землю, п’ють чарчину і закусують, згадують померлих. З пам’ятника дивляться радісні тато і мама, усміхаються. їхня дитина щаслива, вони будуть оберігати її сім’ю від всіх негараздів. їм там, згори, видно краще.

Сім’я з багатоповерхівки переїхала у свій будинок у передмісті. Дітям є де відпочивати з бабцею Марусею, яка постійно живе з ними. До них часто приїздять гостювати батьки Богдана. Вони схвалюють вибір сина. Щаслива родина!

Яким же дивним буває кохання, яка довга до нього дорога! Ідіть, і не звертайте зі свого шляху, проходьте крізь усі труднощі, долайте перешкоди.

Може, воно десь чекає і на вас?

Сподівайтесь і мрійте!

Нянька
Любов розбита вщент. Як жити далі? Порад нема ні в кого і ніде. Є вищий смисл у розпачі й печалі — Щоб цінував любов, коли прийде.

— Ти знаєш, від Петра пішла дружина?

— Та ти що! І як він?

— Зараз уже заспокоївся. А спочатку ми думали, що він з розуму зійде… від щастя.

Цей анекдот, який раніше викликав у Романа усмішку, зараз йому здавався насмішкою над ним.

Сьогодні рівно місяць, як Оксана пішла від нього. Сказати, що вона його залишила, було б неправдою, вона просто втекла. Того злощасного дня він, як і завжди, був на роботі.

Для нього було цілковитою несподіванкою, коли зателефонувала його мама і сказала, що Оксана привезла до неї Соломійку вранці, але чомусь не приїжджає, а надворі вже вечоріє.

Вона хвилюється, чи нічого не трапилося з невісткою, бо її довго немає.

Роман нічого не міг відповісти, бо із дружиною він ні про що не домовлявся, і навіть не йшлося про те, що вона серед тижня поїде в село до своєї свекрухи, а його мами, щоб відвезти дитину. Вони ж тільки в неділю були в них, наступну поїздку планували через два тижні.

Романові після цього телефонного дзвінка робота не йшла до рук. Дивно, тривожно! Не знав, що й думати.

Зателефонував додому — ніхто не відповідає, на мобільний до Оксани — поза зоною.

На сьогодні він спланував багато зустрічей, повинні прийти важливі замовники для обговорення проектів, готових до впровадження.

Учора зі своїми конструкторами востаннє переглянув нові цікаві рішення, схвалив, і сьогодні вирішив віддати замовникам виконані проекти. І так несподівано руйнується все задумане!

Його бюро мало хорошу репутацію: незавищені ціни, кваліфіковані спеціалісти, які з однаковим ентузіазмом проектували і церкви, і житлові будинки. Але найголовніше — роботи виконувалися швидко, якісно і творчо. Усе це створювало Романові імідж успішного бізнесмена.

Він був сином небагатих селян. Знав, що як сам собі не зарадить і на себе не заробить — йому ніхто нічого не дасть. Роман виріс із думкою, що від роботи на землі ніхто ще не розбагатів. Його мама, скільки він пам’ятає, важко працювала в колгоспі і на своєму полі. Батько також не розгинав спини на невеличкому цегельному заводі, який був у них в селі. І нічого не доробились. Дивлячись на них, син вирішив іти іншим життєвим шляхом.

Закінчив архітектурний факультет із червоним дипломом. Зрозумів: щоб розбагатіти — треба працювати з багатими людьми, які хочуть вкладати свої капітали в нерухомість. Зібрав під своє крило молодих і перспективних конструкторів, архітекторів, будівельників.

Був урівноваженим і серйозним керівником, незважаючи на молоді роки. Почав пошук заможних клієнтів. Перші замовлення стали гарним стартом для його бюро — Роман натрапив на щасливу бізнесову течію.

Під офіс орендував гарне просторе приміщення. Придбав сучасні комп’ютери і різну техніку. Постійно працював над завоюванням ринку, активно використовував методи реклами. Справи йшли дуже вдало. Його знали у вищих бізнесових колах.

Для себе спроектував гарний будинок у передмісті — невеликий, але цікаво і сучасно скомпонований. Використав економічно площу, яка була відведена під забудову. У підвальному приміщенні була величезна їдальня з приміщенням для відпочинку. Це був і зал, і кімната, де любили збиратися друзі. Тут були і сауна, і джакузі, і більярдний стіл, а також пральня і сушарка для білизни. На першому поверсі — велика вітальня з каміном і спальні кімнати для гостей. Тут зупинялися його батьки і друзі, коли приїздили в гості. Всі мали окремі душові і туалетні кімнати.

Другий поверх був їхнім з Оксаною раєм. Тім була величезна спальня, поряд — душова, робочий кабінет, дуже затишна дитяча кімната, а також кімната для няньки.

Одне слово, проект був настільки вдалим, що кожен з гостей, хто мав намір будуватись, вирішував узяти за основу саме його.

А щастя