Людмила Когут - Мудрі жінки

Людські долі, життєві перипетії, заплутані колізії майстерно втілила письменниця у своїх оповіданнях. Кожен окремий твір — особливий, але їх об’єднує щирість вияву почуттів, розуміння жіночої психології і найголовніше — віра в себе, у добро, у життя.

Людмила Когут
Мудрі жінки
Від автора

Книгу я присвячую своїм донечкам — Олюні та Ганнусі

Ця книга — про жінок загалом і про кожну жінку зокрема. Усе, що відбувається з моїми героїнями, могло б трапитися з будь-якою іншою жінкою хоча б один раз у житті. Неважливо, у якій країні ви живете, який маєте колір шкіри. У житті кожна жінка зустрічає своє кохання — всепоглинаюче або не надто бурхливе, щасливе або трагічне, взаємне чи нерозділене. Інколи нас підстерігають зрада, ревнощі, заздрість, підлість. Щастям ми завжди з кимось ділимось, от тільки свою біду і горе переживаємо наодинці, скільки б людей не було поряд. Як часто в цей час ми не маємо друга, який би щиро порадив, підтримав.

Я буду щаслива, якщо ці короткі жіночі оповідання допоможуть вам досягти душевної рівноваги і внутрішньої гармонії.

Жінки! Я щиро намагаюся вас зрозуміти, безперечно, люблю вас.

Інформація для чоловіків

Щоб завоювати жіноче серце і душу, не зайвим буде прочитати вміщені тут оповідання. Вони допоможуть вам краще збагнути незвідану жіночу сутність, підкажуть, як слід поводитися з жінками.

Прислухайтесь до моїх порад!

З повагою Автор.

Дивне кохання
Зірвись в кохання! Світ не зникне. Хай піде кругом голова! Як жити, жити і не крикнуть, Не видихнуть: «Душа жива!»

Богдан прокинувся, як завжди, дуже рано. Сонце лише встигло розсіяти вранішній осінній туман. Із задоволенням вийшов на балкон, щоб розім’ятись. Він любив цей час — навкруги ще ранкова тиша, немає гамору та дитячого галасу в подвір’ї їхньої дев’ятиповерхівки. Тільки прибиральниця ритмічно шаркає давно стертою мітлою.

День видавався чудовим. Красива осіння пора — бабине літо. Хочеться насолодитися останнім теплом, таким лагідним і приємним. Не те, що влітку — спекотно і волого, не знаєш, де подітись, рятує лише кондиціонер в офісі.

Настрій легкий. Богдан з апетитом з їв свій сніданок, випив запашну каву.

Все прекрасно! Як гарно жити!

Перед тим, як вийти з дому, освіжив лице парфумами. Легенько натиснув на корок пляшечки і наніс ще декілька крапель на зап’ястя. Він знав, що так роблять жінки, але дуже любив дорогі французькі парфуми і хотів відчувати на собі приємний, ледь терпкувато-тютюновий запах гарних чоловічих парфумів. Жінки в його офісі, відчуваючи цей запах у коридорі, знали — шеф на місці.

Вони поспішали одна поперед одною увійти в кабінет начальника і привітатись. За цим вітанням крилося дещо інше — кожна хотіла показати свою вроду, яку підкреслювали гарний одяг, косметика, зі смаком дібрана біжутерія.

Чоловіків у їхньому офісі було мало, здебільшого наладчики, які працювали безпосередньо на об’єктах і приїздили в офіс тільки зі звітами та за отриманням нових завдань і зарплатні. Зрештою, серед них майже всі були одружені. Шеф же був вільний, як вітер — розлучений.

Одружився ще перед армією. Служив радистом на кораблі. Додому не приїздив два роки. Коли повернувся зі служби, через чотири місяці дружина народила маля — гарненьку дівчинку, яка не могла бути його дитиною. Дружина попросила його не руйнувати їхню сім’ю до народження дитини.

Богдан із великими зусиллями пережив чотири місяці поруч із вагітною жінкою, яка так підло його зрадила.

Добре, що жили вони у квартирі його батьків, які давно переїхали в село, — ніхто з рідних не бачив його постійної муки.

В армії Богдан цілував листи своєї дружини і навіть у найхимернішому сні не міг уявити собі, який сюрприз чекав на нього після повернення.

Він так поспішав додому! Мріяв, як вони будуть жити, працювати, виховувати дітей. Та не судилось їм бути разом. Вони знали одне одного ще зі школи, потім разом навчились в інституті, під час навчання й одружились.

Батьки були незадоволені вибором сина, але не суперечили, бо не хотіли втручатися в його життя. Мама плакала по кутках і бідкалась, що син ще не став на ноги, а вже заводить сім’ю. їй, як і кожній свекрусі, здавалось, кращого за її сина не було нікого у всьому світі, і догодити їй було б неможливо, навіть якби Богдан до батьків привів східну принцесу. Вона була б негідна їхнього єдиного сина.

Богдан був красивим хлопцем, а потім змужнів і став гарним мужчиною — високий, стрункий, чорноокий, з веселою вдачею. Дівчата на нього заглядались і в школі, і в інституті. Але він не бачив нікого — тільки свою «малечу» Галину. Вона була низенького зросту, але гарненька на личку, світловолоса. Мала звабливу фігуру, була пропорційно складена, але найбільше вражали її груди. Галина була така пишногруда, що ще зі школи жоден хлопець не міг оминути своїм поглядом її сексуально-збуджуючі перса. Характер мала веселий.

Перший рік спільного сімейного життя минув щасливо. Вони знали одне про одного все, тому їм не потрібно було звикати і притиратись. Тільки б любитись і любитись.

Батьки залишили дітям квартиру із всім нажитим майном, забрали в село тільки свій одяг і дещо із господарських речей.

Галина плакала, коли її коханому прийшла повістка із військкомату. Але Богдан був чесною людиною, не шукав шляхів для того, щоб відкупитись. Хотів стати справжнім чоловіком, хоча він і до армії був таким — міг постояти і за себе, і за друзів.

Армія була доброю школою життя. Там, на кораблі у відкритому морі, була особлива атмосфера. Це тільки у фільмах та у військових