Олег Микіч - Крила над Україною, Олег Микіч

Катерина подивилася на нього, і хоча її серце все ще було сповнене сумнівів, вона відчула в його словах щиру любов.

-"Я знаю, що ти хочеш бути хорошим священником, Матвію, і я підтримую тебе. Але ми маємо пам'ятати, що без родини цей шлях буде важким. Я хочу бути твоєю підтримкою, але мені теж потрібна увага."

Ці слова були важливими для Матвія. Він усвідомив, що важливо не тільки бути відданим Богові, а й залишатися вірним своїй родині. Він пообіцяв, що знайде спосіб проводити більше часу з ними.

Незабаром, після цієї розмови, Матвій вирішив пройти через період самопізнання. Він попросив у семінарії коротку відпустку, щоб зосередитись на родині та знайти рішення, яке допомогло б зберегти баланс між ним і дружиною.

---

Глава 16: Пошук миру

Після того, як Матвій взяв перерву від навчання, він намагався повернутися до родини. Він був повний рішучості зробити правильний вибір і знайти шлях, який би поєднав його покликання і родинні обов’язки. Це було нелегко. Дні стали все більш заповненими не тільки обов’язками, а й сумнівами.

Катерина, хоча і була вдячна за його рішення, все ще відчувала тяжкість обов’язків, які лягали на її плечі. Вона мала допомогу від свекрухи Люди, але навіть з її підтримкою було важко поєднувати всі задачі, які стояли перед нею. Вона часто проводила ночі, прокручуючи в голові, як краще організувати все, щоб життя знову стало стабільним.

Одного вечора, коли Матвій повернувся додому рано, він знайшов Катерину на кухні, стоячи біля плити, з виразом втоми на обличчі.

-"Катю, ти виглядаєш втомленою. Давай я приготую вечерю?" — запропонував він, дивлячись на неї з ніжністю.

Катерина посміхнулася, хоч і не була в повному згоді з тим, що не справляється. Вона подивилася на нього та тихо сказала:

-"Я просто... я не знаю, чи можу більше. Я відчуваю, що все навалюється, і немає кому допомогти."

Матвій сідав поруч з нею і взяв її за руку.

-"Ти не одна, Катю. Ми разом. Я буду більше з тобою. Я хочу, щоб ти відчувала мою підтримку. Я знаю, що це складно, але ми зможемо пройти через це разом."

Ці слова зігріли серце Катерини. Вона відчула, що він дійсно хоче бути поряд з нею. Вони обійнялися, і на мить світ навколо затих. Матвій зрозумів, що шлях до гармонії в родині не може бути швидким і легким. Він готовий був працювати над тим, щоб відновити те, що важливо для них обох.

Однак, усвідомлення того, що це лише перший крок, не покидало його. Він знав, що попереду буде ще багато викликів, але цього разу він був готовий їх подолати разом з Катериною.

-"Дякую, що ти терпиш мене," — сказав він, дивлячись їй в очі.

-"Я теж дякую. Разом ми справимося з усім."

---

Глава 17: Нові випробування

З кожним днем Матвій відчував все більшу впевненість у своєму виборі. Його відносини з Катериною ставали міцнішими, і він почав більше часу проводити вдома. Однак шлях до балансу між духовним покликанням і родиною не був легким. Кожен день приносив нові труднощі, і нові рішення, які потрібно було приймати.

Одного ранку, коли Матвій сидів за сніданком, він отримав несподіваний дзвінок. Це був викладач з семінарії.

-"Матвію, нам потрібно поговорити. Є деякі важливі питання, які стосуються твоїх навчань."

Матвій відчув, як серце забилося швидше. Він знову опинився перед вибором — чи продовжувати цей шлях, чи повернутися до родини на постійній основі.

-"Добре, я приїду до вас сьогодні після обіду," — відповів він, намагаючись не показати своєї невпевненості.

Після дзвінка Матвій сидів кілька хвилин у沉沈нім мовчанні. Він знав, що рішення, яке йому треба буде прийняти, буде важким. Він розумів, що не можна нехтувати своїм покликанням, але в той самий час, сім’я потребувала його допомоги.

-"Що мені робити?" — думав він, звертаючись до Бога у своїх молитвах. — "Як я можу знайти гармонію між тим, що важливо для мене, і тим, що важливо для моїх близьких?"