Олег Микіч - Крила над Україною, Олег Микіч

Матвій відчував, як важкий камінь з його серця починає відступати. Крок за кроком він приходив до розуміння, що служіння — це не лише працювати для себе чи для інших, це була справжня зустріч з Богом і з самим собою. Він був готовий до того, що майбутнє принесе нові труднощі, нові виклики, але він знав: все це було частиною його великого покликання. Віра і служіння стали його життям, і це була його найбільша перемога.

Через кілька років, коли Марко став священником, разом вони служили в тій самій церкві, де Матвій розпочав свій шлях. Разом вони служили людям, приносячи їм слово Боже і мир. Це була справжня родина служителів, перед якими стояло велике завдання — нести світло в серця людей.

І ось, на святковому молебні, Матвій, дивлячись на сина, виголосив останні слова, які стали для них усіх обітницею на майбутнє:

"Україна живе, Україна вільна і незалежна, а труднощі, які чекають у майбутньому, ми подолаємо з Божою допомогою. Слава Україні!"

Ці слова стали глибоким символом їхнього шляху, їхньої вірності і відданості Україні та Богу. Це був початок нової ери для їхньої родини, для їхнього служіння і для країни, яку вони любили.

-------------------------------------------------------------------------------------------------

Кінець