Естрела Асферіс - Сильніше за обставини, Естрела Асферіс

Глава 3

Меланія ле Фотьєн

Не знаю, як це сталося, але схоже що я зустріла свого судженого, свою пару.

Я саме прямувала з кабінету цілителя до виходу з будівлі. Переодягнувшись, і забравши отримані в помічника цілителя особисті речі, я навіть отримала рецепти зілля, які потрібно буде пити. Я йшла, майже не помічаючи нічого навколо, мені не терпілося зв'язатися з Бет. Але я так і не наважилась зробити це в лікарні, побоюючись, що мене потурбують у найбільш невідповідний момент. Усі мої думки були про майбутню розмову. Як вона там, моя єдина подруга? Чи жива, чи здорова? Що взагалі з нею сталося за цей час?

Якщо вона вижила, то могла б сама зв'язатися зі мною через амулет. Але вона чомусь цього не зробила. Чому? Невже вона загинула? Або її схопили? Ні, не можна піддаватися паніці, потрібно вірити, що вона все ж таки вибралась звідти живою і здоровою, просто в неї не було можливості зв'язатися. Або вона забула про амулет зв'язку.

Так я йшла вперед, поки не натрапила на когось. Я врізалася з такою силою, що аж іскри полетіли з очей, а сама я впала на підлогу. Як же боляче! Ще не загоєний бік дав про себе знати, як і голова. Уся моя сутність вибухнула від болю.

Я вилаялася на того, з ким зіткнулася. Він відповів мені тим самим. Я все ніяк не могла розрізнити того, з ким зіткнулася, очі сльозилися, і картинка розпливалася. Я спробувала піднятися, але зазнала поразки. Зробивши ще одну спробу, я приземлилася попою на підлогу. Так нічого не вийде, мені потрібна чиясь допомога. Принаймні для того, щоб піднятися, далі я сама впораюсь.

Поки я повільно приходила до тями, не полишаючи спроби підвестися, зір усе ж повернувся до мене, і я помітила хлопця, який підійшов до мене. Він простягав мені руку, вочевидь бажаючи допомогти піднятися. Ну що ж, якраз це мені і потрібно. Я скористалася його допомогою, і мені нарешті вдалося встати з підлоги. Озирнувшись, я побачила того, з ким зіткнулася, він якраз потирав бік.

Той хлопець, що допоміг мені, застиг ніби в ступорі, і я вирішила, що пора йти. І так вже витратила надто багато часу, перебуваючи в лікарні непритомною і чекаючи зустрічі з магами-практикантами. Ну і звичайно дорогоцінний час пішов на спілкування з лікарем. Мені потрібно якомога швидше знайти затишне місце, де я б змогла зв'язатися з Бет.

Поки я йшла, напружено розмірковуючи про свою подругу, я відчула, як мене раптово хтось наздоганяє. Цей хтось розвернув мене до себе, і я опинилася притиснутою руками до стіни. Так, і хто ж це такий сміливий!? А, так це ж той хлопець, що допоміг мені. Що йому треба? З чого раптом кидатися до незнайомки, і притискати її до стіни. Відповідь я отримала одразу, щойно пролунало його запитання:

- Як давно ти бачила Бет?

Я одразу ж насторожилася. Не знаю, хто це і навіщо розшукує Бет, але краще зроблю вигляд, що нічого не знаю. Що я і зробила. Але хлопець був не промах, тут же розкусив мою брехню. Звісно, хто як не перевертень може визначити, чи бреше йому хтось, чи говорить правду. Він трохи м'якішим тоном, проявивши рідкісну для такого віку мудрість, ввічливо висловив своє прохання розповісти про Бет. Якби він діяв з позиції сили, то це нічого б йому не дало. Незважаючи на свою фізичну слабкість у поточний момент, я б нізащо нічого не сказала. А так, бачачи, що переді мною адекватний представник нашої раси, я також трохи пом'якшилася, але не перестала залишатися настороженою, все ж таки це стосується життя моєї подруги. Тому не дивно, що я запитала:

- Хто ти? Звідки знаєш Бет?

На це хлопець відповів, не роздумуючи:

- Я Віртен, її друг.

Схоже, хлопець говорить правду. А чи не може це бути той Віртен, про якого розповідала Бет? Я задумалася, як би перевірити.

Поки я роздумувала, до нас підійшли, напевно, друзі Віртена. Той, що зіткнувся зі мною, нахабно запитав:

- Віртен, ти що робиш? Навіщо пристав до дівчиська?

Я одразу ж вибухнула. Яке я йому дівчисько?! Я - Меланія ле Фотьєн, спадкоємиця Клану Фотьєн. І нехай я давно покинула Клан, втративши з цим право на свою спадщину, але леді зватися не перестала.

І так, я досвідчена злодійка, змінила не одну банду. Я була в стількох сутичках, що йому й не снилося!

Поки я обурено дивилася на того, хто так мене образив, його друг спробував мене заспокоїти. Але я пропустила його слова повз вуха, продовжуючи зі злістю дивитися на свого кривдника. Він відповідав мені здивованим і злегка обуреним поглядом. Тоді я розлютилася ще більше, прошипівши, бажаючи зачепити його так, як він мене:

- Ти й гадки не маєш, хто я, хлопчику!

Цей недоумок замість того, щоб образитися, почав підходити до мене, відповівши:

- Тоді давай знайомитися.

Він посунув свого друга плечем, підійшовши до мене настільки близько, що наші тіла торкалися одне одного. Звісно, мені це не сподобалося, і я спробувала врізати йому, шиплячи, як змія. Він блокував мій удар. І, зіщуливши очі, напружено витріщився на мене. Я спробувала знову вдарити його, але знову мій удар не досяг мети. Напруга між нами зростала, я готова була частково трансформуватися і вчепитися йому в глотку. Від нього йшов цілий спектр емоцій. Мені здавалося, що він теж готується на мене напасти.

І ось, коли напруга сягнула піку, сталося несподіване, ми потягнулися одне до одного. Мить тому ми на межі емоцій стоїмо, готові вчепитися одне одному в глотки, а наступної - ми вже цілуємося. Що це?! Звідки?!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍