Естрела Асферіс - Сильніше за обставини, Естрела Асферіс

- Ти думаєш, що тут час тече інакше? Мабуть, так, за моїми відчуттями минуло не більш як два місяці, може, півтора.

Цікава інформація, значить мої висновки правильні, що я й озвучила:

- А в реальному світі майже півроку. Схоже, тут час повільніше рухається, приблизно рази в чотири.

- Ти маєш рацію, - погодилася зі мною Ембер, прорахувавши в розумі нескладну задачку.

А я обмірковувала ще одну цікаву ідею: якщо тут працюють мої артефакти проти ілюзій та отрут, то й амулет зв'язку також може діяти. І якщо тут минуло години три-чотири, то в реальному світі - всі дванадцять-шістнадцять. І я можу спробувати зв'язатися з Мел. Тільки спочатку наловлю риби і поїм. А то знову ні про що інше думати не можу, крім як про їжу.

Із цими думками я й пішла до річки. Ембер у цей же час обмірковувала щось своє. Хвилин за десять ми вийшли до річки. Вона виявилася не такою широкою, як я думала, але й не вузький струмочок, з якого я набрала собі води. Її береги були не надто високі, і з кожного боку був свій спуск до води. Сама ж вода була майже прозорою, тож я могла бачити і дно, і дрібних рибок, що пропливають повз. Але вони мене не дуже цікавили, для того, щоб наїстися, мені потрібно було щось побільше.

Тож я повернулася до Ембер, щоб вона пояснила, як ловити рибу. Вона вже тримала в руках палицю з гострим кінцем і прямувала до води. Я одразу ж зрозуміла її ідею. Але що робити мені? У мене такої палиці немає, та й поки я знайду щось підходяще і загострю її кінець, мине не менше ніж півгодини, і я буду ще більш голодною. Але схоже, що виходу немає. Треба ж якось добувати собі їжу.

Тому я попрямувала до одного з найближчих дерев. Я збиралася пошукати міцну палицю під одним із дерев, що ростуть тут, у крайньому разі доведеться відламати гілку. Досить швидко знайшовши підходящий варіант, я вже хотіла приступити до обтісування палиці, коли мені спала на думку ідея. Вона була не нова, але я все ж зважилася її реалізувати. Порившись в одній з кишень, я знайшла амулет зв'язку, який дала мені Мел, і спробувала з нею зв'язатися. Але нічого не вийшло, чи то Мел не почула, чи то амулет не спрацював.

Тоді я вирішила, що пізніше знову спробую з нею зв'язатися, і почала заточувати кінець палиці. Для цього я використовувала один зі своїх клинків. Хтось інший на моєму місці просто прив'язав би клинок до палиці замість того, що я робила. Але я не мала право загубити його у воді. Це грізна зброя, яка ще довго мені прослужить. Та й використовувати мої клинки для лову риби не можна, на їхні леза нанесена рідкісна отрута. Якщо спробувати ловити ними рибу, вона виявиться отруєною, і їсти її буде не можна. А так я зараз доточу палицю, промию кілька разів у воді, витру об траву, і можна буде ловити рибу без жодних побоювань. Саме це я і зробила, і вже за півгодини приступила до ловлі риби.