Естрела Асферіс - Сильніше за обставини, Естрела Асферіс

- Спускайся. Тепер тебе ніхто не зачепить. Зі мною ти в безпеці. Тварини сприймають мене як найсильнішого і найнебезпечнішого хижака. А навіть якщо хтось із них тут з'явиться, буде нам додаткова порція їжі.

Моя пропозиція була пов'язана не тільки, і не стільки з жалістю, скільки зі здоровим глуздом. Якщо Ембер все ж ворог, то я волію тримати її на виду, а не остерігатися засідки здалеку. Якщо буду постійно напружена в очікуванні удару, то швидко виснажуся, і значить програю у вирішальній сутичці.

Ембер подивилася на мене, сумніваючись, але потім усе ж спустилася. Коли вона опинилася поруч зі мною, я зрозуміла, що трохи вища за неї на зріст. У принципі, досить симпатичне дівчисько. Довге світле волосся, очі зеленого кольору, та й статура не підкачала. До речі, виявилося, що вона ще зовсім молода. Може тільки нещодавно зайнялася магією?

У принципі, це зараз неважливо, нам потрібно знайти якусь їжу. Хоча я нещодавно їла, але чомусь знову була голодна. Може тут справа в тому, що я вагітна?

Не знаю, як і чому, але їсти хотілося все більше. У животі оселилося відчуття якоїсь голодної ями, яка буквально вимагає бути заповненою.

Тож щойно Ембер опинилася поруч зі мною, я одразу ж попрямувала на пошуки їжі. Зараз для мене все зійде. Хвилин через десять ми вийшли на чергову галявину. Тут знову росли гриби, цього разу інші. Я потягнулася до одного з них, вирішивши перевірити, чи діє мій артефакт? Виявилося, що так, діє. З грибів ніби злетіла прозора плівка, і проступили обриси зовсім інших рослин. Схоже, що я мало не попалася, це була ілюзія. А що під нею? І чи бачить Ембер те, що і я, чи дія артефакту на неї не поширюється? Обернувшись до неї, я побачила, що вона здивовано дивиться на рослину. Схоже, що артефакт допоміг і їй також. Ну, тоді добре. Можна запитати, що це таке:

- Ти знаєш, що це?

Ембер із задумливістю в погляді промовила:

- Колись бачила в одному з підручників. Зачекай, зараз пригадаю де це було.

Я стала чекати, поки до магічки дійде, яку з тисячі різних рослин вона бачить перед собою. Звичайно, мені, як і раніше, хотілося їсти, але використовувати те, що може виявитися абсолютно неїстівним, не збиралася. Мені потрібно не тільки вижити, а й бути в будь-який момент готовою до атаки, та й не варто забувати про дитину. Те, що може бути нормальним для мене з моїм імунітетом, водночас може виявитися отрутою для малюка.

Нарешті Ембер вивудила потрібну інформацію з глибин своєї пам'яті, і сказала:

- Ця рослина одна з найкорисніших у світі, вона підвищує імунітет і покращує травлення. У неї дуже багато корисних властивостей, всі з яких і не перелічиш.

Зрозуміло. Тоді в мене ще залишилися запитання, які я й поспішила висловити:

- І як її використовувати? Заварювати, як трави? Або в прикуску до чогось іще?

Ембер без зволікання сказала:

- Для отримання максимальної користі найкраще підійде перший варіант.

Продовжуючи нашу розмову, я запитала:

- А як і скільки зберігати цю рослину після того, як зірвали?

- Зберігати її можна так само, як і інші трави, але бажано не більш ніж рік, - відповіла Ембер і потягнулася до рослини.

Я не заперечувала, хоче її зберегти, нехай бере, особисто мені все більше хотілося їсти. І мені просто не терпілося знайти тут щось їстівне.

Тому, щойно Ембер зірвала рослину, я перейшла до іншого гриба. Раптом тут усе ж таки виявляться реальні гриби? Я не збиралася втрачати надію. У крайньому разі наловимо рибу.

На двадцятому грибі я зупинилась. Поки що всі гриби, які я оглянула, були ілюзіями. І під ними ховалася саме та рослина, яку ми виявили.

- Усе, йдемо ловити рибу, - я озвучила те рішення, яке просилося вже хвилин десять.

- Добре, - погодилася Ембер. Схоже, вона теж досить голодна.

І ми вирушили до річки.

- Ти вже ловила тут рибу? - запитала я, всім серцем сподіваючись на позитивну відповідь. Це б означало, що вже є випробувані методи, і ми швидше отримаємо улов. Якщо ж ні, то доведеться якийсь час витратити на підготовку.

- Так, я кілька разів випробувала риболовлю, - відповіла Ембер коротко, і я вирішила на час відкласти цю тему. Дізнаюся про це пізніше, а зараз краще повернутися до іншого питання.

- До речі, ти так і не відповіла на запитання, скільки ти тут перебуваєш, - пригадала я, вважаючи його одним із найважливіших на цей момент. Від терміну перебування тут Ембер залежить багато чого, якщо не все.

- Я потрапила сюди в середині весни року тигра, - після деяких роздумів відповіла магічка.

- А в нас вже була рання осінь цього ж року, коли мене викинуло сюди, - розмірковуючи промовила я.

У мене з'явилося досить сильне передчуття, що час тут і там, у реальному світі, не збігаються. Тож я запитала в Ембер, обмірковуючи ідею, що прийшла мені в голову:

- За твоїми відчуттями, скільки минуло часу в цьому світі з того моменту, як ти тут опинилася?

Ембер подивилася на мене з усвідомленням і видала: