Лана Рей - Пов'язані таємницею, Лана Рей

9 Кайра Вульф

Гостювати у герцога мені сподобалось. Вся прислуга ставилась до мене, як до королеви, хоч я і не могла похвалитись своїм аристократичним походженням.

З дворецьким Карлосом та економкою Елізою ми були давніми друзями.

Ми з ними познайомились ще в ті часи, коли я  була фіктивною дружиною їхнього господаря і з тих пір підтримували зв'язок.

Еліза і Карлос частенько заходили до мене в гості у свої вихідні протягом останніх п'яти років. Вони були  єдиними моїми справжніми друзями в столиці.

Поважний і пихатий Карлос - родовитий напівельф і живе вже дуже довго, тому знає дуже багато цікавих історій, які я обожнюю слухати.

З ним ми потоваришували не відразу. Спершу він не сприймав мене через моє походження, але після того, як я вилікувала його хвору спину, став моїм найвідданішим другом.

З Елізою ми знайшли спільну мову щойно познайомились. Їй дуже сподобалось те, що я не задирала носа і гарно ставилась до всіх слуг, не дивлячись на те, що займала місце дружини герцога.

Ці двоє так зраділи, коли побачили, що Алекс  привіз мене у свій маєток, що я навіть трохи почала підозрювати їх у навмисному підпалі свого будинку.

Я потроху почала оговтуватись від того, що в одну мить втратила геть усе. 

Цьому дуже сприяли неймовірна щедрість герцога Стоуна та турбота і увага, якою мене оточили друзі.

Карлос та Еліза не давали мені сумувати і  робили все, щоб я не згадувала про свої печалі.

Поки моя лабораторія ще не була готова, я могла дозволити собі побайдикувати.

Саме цим я і займалась, попиваючи на кухні чай разом із слугами і слухаючи останні плітки, коли у вітальні почувся якийсь шум.

Цікаво, хто це так грубо зіпсувати мій відпочинок?

Чорнява покоївка на ім'я Рита швиденько побігла подивитись, що ж там таке сталось.

Виявилось, що це заявилась наречена Алекса власною персоною.

- Яке неподобство! Ця нахабна леді заявила, що збирається тут жити. Вона вже вважає себе повноправною господинею, - невдовалено промовив Карлос, зайшовши на кухню.

Всі навколо мене жалібно зітхнули, а хтось навіть вилаявся.

Схоже, що свою майбутню господиню  слуги герцога не особливо люблять.

Покоївки поспішили готувати кімнату для непрошеної гості, а кухарка знову взялась за роботу.

- Принесли ж чорти цю капризулю! Знала б ти, скільки ця паскуда крові нашої випила в минулий свій візит. Все їй не те. За що таке горе на наші голови? - Бідкалася кухарка, пораючись біля плити.

А це вже цікаво. Що там за наречена у Алекса, що вся прислуга її ненавидить? Треба хоч піти подивитись.

Допивши свій чай і доївши імбирне печиво, я пішла знайомитись з високородною графинею.

Далеко мені йти не довелося, бо її крики я почула відразу, щойно вийшла з кухні.

Наша гостя вирішила, що вона вже тут господиня і відчитувала за щось не лише покоївок, а й мою бідолашну подругу, Елізу.

- Доброго дня! - Голосно привіталась я, щоб привернути до себе увагу графині.

Блондинка в яскраво - синій сукні на мить замовкла і поглянула на мене.

Погляд, що вона подарувала мені, міг спопелити, але мене таке не вражає.

- Як ти смієш з'являтись мені на очі, хвойдо?!

Бачу, що доведеться довго навчати цю пришелепкувату. З чого б це розпочати?

Мабуть, що спершу графині треба пояснити те, що відьми дуже не люблять, коли їх ображють. Особливо чорні...

- Від хвойди чую! Воші у подарунок тобі дарую. Чухайся на здоров'я.

- Ти... Ти... Як ти смієш так зі мною розмовляти? Я - наречена герцога Стоуна і майбутня господиня цього маєтку!

- А я - Кайра Вульф, відьма в шостому поколінні і зіллєварка.

- Ти безсоромна і нахабна утриманка! - Прокричала наречена Алекса, чухаючи голову.

- Щоб на тебе гикавка напала і до вечора не відпускала! - Вдруге прокляла я цю паскудну і високородну особу та пішла у родову бібліотеку Стоунів, щоб насолодитись читанням древніх і дуже рідкісних книг.

Поки криклива наречена Алекса буде гикати і ганяти воші, я зможу відпочити в тиші і спокої.

Такі легкі прокляття не вимагають використання моєї магії. Правда, за них мені теж доведеться розплачуватись, але воно того варте. Доведеться трохи почхати, але це не смертельно. Вже якось перетерплю.

 

   

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍