Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Люція йшла вузькою стежкою крізь туманний ліс. Повітря було наповнене вологою, а десь у глибині дерев чулося завивання вовків. Вона знала, що її шлях веде до єдиної людини, яка могла знати відповіді — старого Рега Беркера.

Дерев'яний будинок стояв на узліссі, похилений, обвитий плющем, ніби сам природа намагалася його сховати. Люція постукала у важкі двері.

— Входь, дитя, я чекав на тебе, — пролунав хрипкий голос.

Вона зайшла всередину і побачила Рега — худого старого з гострими очима, що проникливо дивилися на неї.

— Я знаю, хто ти, Люціє, — він жестом запросив її сісти. — І знаю, навіщо прийшла

— Розкажіть мені про Древніх Вовків, — прямо сказала вона.

Рег на мить задумався, потім заговорив:

— Давним-давно, ще до перших кланів, існували Вовки, які могли змінювати світ. Їхній рик змушував землю здригатися, їхня кров дарувала силу, а їхня мудрість могла змінити долю. Але люди боялися їх. І тому...

Він нахилився ближче.

— Їхні нащадки забули, ким були. Їхню силу сховали. Але кров не мовчить, Люціє. Вона кличе тебе.

Люція затримала подих.

— Як мені її пробудити?

Рег усміхнувся куточком губ.

— Ти вже на правильному шляху. Але щоб зрозуміти свою силу, ти маєш зустрітися з тим, хто все ще пам’ятає.

— З ким?

— Шукай Нічного Вовка. Він відкриє тобі правду.

Люція відчула, як її серце забилося швидше. Вона ще не знала, ким був Нічний Вовк, але знала, що її шлях тільки починається.

Рег Беркер задумливо поглянув на Люцію, ніби зважуючи, чи варто їй знати правду. Потім глибоко зітхнув і заговорив:

— Твої брати не такі, як інші. Вони — обрані. Але не всі розуміють, що це означає.

Люція нахилилася ближче.

— Обрані для чого?

Рег провів рукою по столу, ніби малюючи невидимі знаки.

— Давним-давно існували П’ятеро Захисників — воїнів, які володіли унікальною силою. Вони стояли між світом людей і світом Древніх Вовків. Їхня місія полягала в тому, щоб зберігати баланс. Але щось пішло не так.

Він зупинився, його очі стали темнішими.

— Війна зруйнувала їхній союз. Кожен із них обрав свій шлях. І тепер, після багатьох років, вони знову народилися… у твоїх братів.

Люція відчула, як у неї по спині пробіг холодок.

— Деймон, Тіріус, Сіріус, Алекс… Вони всі…?

— Так, — кивнув Рег. — Кожен із них носить у собі частку тієї древньої сили. Але вони самі цього не розуміють. Їх потрібно пробудити.

— Але як? — Люція стиснула руки в кулаки

Рег похитав головою.

— Це залежить від тебе. Ти — ключ. Ти єдина, хто може об’єднати їх і повернути їхню справжню силу. Але будь обережна… Ворог теж знає, хто вони. І він не чекатиме.

Люція відчула, як у грудях розгорається рішучість. Вона більше не могла сумніватися. Їй потрібно діяти.

Люція напружено подивилася на Рега.

— А як же батьки? Вони знають правду?

Старий чоловік зітхнув, ніби ця тема була для нього найважчою.

— Вони знають більше, ніж здається, — сказав він. — Але вони не могли тобі розповісти. Це було надто небезпечно.

— Чому? — Люція нахмурилася.

Рег поглянув на неї серйозно.

— Тому що їхня історія теж непроста. Твій батько… Він колись був частиною тієї самої Війни. Але він зробив вибір — піти від цього світу, захистити вас. Він і твоя мати дали клятву, що не втручатимуться.

Люція відчула, як у ній закипає злість.

— То вони просто мовчали, знаючи, що з нами щось не так?!

Рег поклав руку їй на плече.

— Вони мовчали, бо хотіли, щоб ви мали вибір. Не бути втягнутими у війну, не нести цей тягар. Але, схоже, доля все одно привела тебе сюди.

Люція відвела погляд. Вона не знала, що відчувати — злість чи сум.

— Мені потрібно поговорити з ними, — сказала вона рішуче.

Рег кивнув.

— Але пам’ятай, Люціє. Деякі секрети важко прийняти. Будь готова почути те, що змінить усе.

Люція напружено подивилася на Рега, але перш ніж вона встигла щось сказати, у дверях з’явився Марк.

— Я знав, що ти сюди прийдеш, — сказав він, схрестивши руки на грудях.

Люція підняла брови.

— І ти теж щось знаєш, так?

Марк зітхнув і глянув на Рега, ніби запитуючи дозволу говорити. Старий лише кивнув.

— Ти не одна, Люціє. Ми всі пов’язані. Я, брати… Ми народжені для чогось більшого. Але ми самі маємо вирішити, ким станемо.

— І ким же ти вирішив стати? — з викликом запитала вона.

Марк усміхнувся куточком губ.

— Тим, хто буде поруч із тобою, що б не сталося.

Люція відчула, як її серце стиснулося. Вперше за довгий час вона зрозуміла — вона не одна.

Рег повільно провів рукою по своїй сивій бороді й подивився на Люцію та Марка.

— Ви хочете знати правду? Тоді слухайте.

Він дістав старий, потертий сувій і розгорнув його перед ними. На пожовклих сторінках були малюнки – п’ять фігур, що стояли під сяйвом повного місяця.

— Брати – це не просто звичайні перевертні. Вони нащадки Древніх Вовків, так само, як і ти, Люціє. Але кожен із них має особливий дар, що прокидається лише в потрібний момент.

Люція обернулася до Марка.

— У тебе теж є дар?

Він опустив погляд, але кивнув.

— Так. І в Деймона, і в Тіріуса, і в Сіріуса, і в Алекса. Але поки що ми не знаємо, як ними керувати.

Рег знову заговорив:

— Ваші батьки знали про це, але вирішили приховати правду, щоб захистити вас. Вони вірили, що коли настане час, ви самі все зрозумієте.

— А якщо ми не встигнемо? — запитала Люція, відчуваючи, як її охоплює хвиля хвилювання.

Рег подивився їй прямо в очі.

— Тоді світ зміниться. І не в кращий бік.

У кімнаті запала тиша. Люція відчула, як у її грудях закипає рішучість. Вона більше не могла чекати.

— Ми маємо знайти спосіб розбудити нашу силу. І ми це зробимо. Разом.