Мора Мюррей - Шепіт забутих доріг, Мора Мюррей

З їхньої розмови ми зрозуміли, що дачу орендували всього на місяць, а потім ми зможемо поїхати на справжній відпочинок, кудись на море, коли татові дадуть відпустку. 

- Ой, нам тут так подобається, що мабуть нікуди ми не поїдемо! - раптом видала мама в слухавку. 

У мене аж рот відкрився від здивування, але я зрозуміла, що це був жарт, після того як мама показала мені язика. З недавніх під мама любила жартувати наді мною, по доброму звичайно, і тільки тому що бачила що я ведусь на ці жарти. 

Всю дорогу назад ми прислухалися, чи не їде за нами старигань. Але він, напевно, вирішив і цього разу не потрапляти нам на очі, і лишився в Смоляному. Дуже неприємно. Ніби ми всі троє заслужили ізоляцію.