Mira - Крок за кроком до тебе, Mira

9Глава 9: Підкорення страхів

На наступний день після того, як їхні світи стикнулися в поцілунку, Марина не могла позбутися відчуття, що її життя більше не буде таким, як раніше. Вона йшла до офісу, відчуваючи, як кожен її крок стає важчим, наче її тягне невидима сила, яка прив’язує її до Максима, до його таємниць, до чогось більшого, ніж просто фізична привабливість.

Вона сиділа за своїм робочим столом, намагаючись зібратися з думками, коли Максим несподівано з'явився біля дверей її кабінету. Його вигляд — стриманий, але з гострим поглядом — нагадував їй про той момент, коли вони були так близько, коли він майже доторкнувся до її губ.

— Ти виглядаєш розгубленою, — сказав він, і його голос був теплим, але таким же непередбачуваним, як і завжди.

Марина підняла очі від паперів, намагаючись зібрати свої емоції в купу.

— Я просто думаю, що відбувається, — зізналася вона, відчуваючи, як серце починає битися швидше.

Максим зітхнув, заходячи до кімнати і зачинивши двері за собою.

— Не потрібно турбуватися про це зараз, — він підійшов ближче і сів поруч з нею. Його близькість знову збуджувала у Марини відчуття розгубленості. — Я не буду тебе тримати в невідомості, але ти повинна зрозуміти, що з нами це не просто випадковість.

Вона подивилася на нього, і у її очах читалося розуміння того, що його слова не були порожніми. Вони були правдою, яку вона сама боялася прийняти.

— Що ти маєш на увазі? — запитала вона, її голос став тихим.

Максим взяв її за руку і ніжно стиснув її пальці. Його дотик був настільки простим, але від цього ще сильнішим.

— Ти знаєш, що це більше, ніж просто те, що відбувається між нами фізично, — він знову дивився в її очі, і цей погляд проник до самісінького серця. — Це не лише про спокусу, Марина. Це про те, як ми впливаємо один на одного. Як ми дозволяємо один одному відкривати те, що було приховане.

Марина відчула, як її серце робить ривок, а думки знову почали метушитися. Вона не була готова до цих слів, до того, щоб зрозуміти, що це більше, ніж просто дійсність. Це була глибока емоція, яка почала задіювати її душу.

— Я не знаю, чи можу дозволити собі йти далі, — зізналася вона, її голос майже зник, загублений серед її сумнівів. — Я боюся того, що це означатиме для мене. Для нас.

Максим відкинувся на спинку стільця і подивився на неї з таким поглядом, що здавалось, ніби він розуміє всі її страхи. Його рука знову торкнулася її, але тепер він вже не був таким рішучим. Він був м'яким, більш уважним, ніби намагався переконатися, що вона не боїться.

— Я не хочу, щоб ти чимось жертвувала. Але я хочу, щоб ти була чесною з собою, — його слова лунали, немов заклик до того, щоб вона подолала свої бар'єри і дозволила собі відчувати.

— І ти думаєш, що це все так просто? — тихо відповіла Марина, відчуваючи, як важка ноша її сумнівів стає ще більшою.

Максим нахилився до неї, і їхні очі знову зустрілися. Він був майже настільки близько, що вона могла відчути його подих на своїй шкірі.

— Нічого не буває просто, — прошепотів він. — Але якщо ми хочемо чогось справжнього, ми повинні бути готові пройти через це. Разом.

Його слова були настільки сильними, що Марина не могла опиратися більше. Вона відчула, як її страхи починають відступати, а на їхньому місці з’являється нове відчуття — відчуття потягнення до нього, до того, що між ними виростало.

Марина зробила глибокий вдих, а потім тихо сказала:

— Добре. Я готова спробувати. Але я хочу зрозуміти, що це насправді означає.

Максим усміхнувся, і його посмішка була такою, що здавалося, ніби він вже давно чекав на цей момент.

— Це означає, що ми будемо разом. І це початок чогось, що я хочу дослідити з тобою. Не тільки фізично, але і в серці, Марина.

І в той момент вона зрозуміла, що не зможе більше втікати від цього почуття. Вона вже була глибоко залучена в те, що відбувалося між ними. І навіть якщо вона не могла передбачити, куди це призведе, вона була готова пройти цей шлях з ним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍