Ів Енцані - За кілька кроків до небуття, Ів Енцані

— Ні, малий, вони не можуть повернутися. Але я скоро відправлюся до них і нарешті зустрінуся зі своєю сім’єю... Коли вас врятують... 

Я задумався про те місце, з якого не можливо повернутися. Цікаво, а що ж це за країна така? Чи може це острів? Можливо, ще лишився куточок у світі, де немає землетрусів, спеки й штормів? Там є безкрайній ліс і чисте небо, сонечко лагідне-лагідне, галявинки вкриті квітами... Таке я бачив тільки у книжках... Дзюркочить вода. Будинок гуде. Десь зверху, щось заскрипіло, посипався пісочок... Почулося нерозбірливе бурмотання... Згадалася книжечка кролячих історій. Мамин ніжний муркочучий голос, який розказує, як кроленята влаштували пожежу і їх рятували пожежники... 

Гудок. Тиша. 

— Малий, гудок! Не спи! Гей, малий! Чуєш мене! Заснув! Тільки не це! Загине ж... Чудовисько кудлате! Ти чуло гудок?! Як тебе там, чучело? Темрява? Так, Темряво! Голос!! Та щоб тебе... Падлюко ти така... Врятуй малого! Темряво, голос! ТЕМРЯВО, ГО-О-ЛО-О-С!!! 

“Гав!”