Юлія Вирва - Червоний Місяць , Юлія Вирва

РОЗДІЛ 9 А тепер, Адо, слухай мене дуже уважно.  Двічі повторювати не збираюся. Тобі потрібна правда, а мені твоє бездиханне тіло. Я занадто довго чекав на цю мить. Чекав на те, щоб стерти тебе з лиця землі. Ти добряче попсувала мені життя. Через тебе усе полетіло шкереберть. Тепер я виправлю цю помилку і віднайду спокій.То це ти вбив її? Вбив Ярину Сонях?Так це зробив я. Спочатку познайомився, потім закохав у себе. Мені потрібні були від неї лише гроші. Гроші на горілку і травку. А ще на азартні ігри. Вона щиро вірила в те, що кохаю лише її. Насправді її використовував. Так само як і тебе, Адо. Та одного разу усе скінчилося. Вона дізналася правду і захотіла розірвати стосунки. Я виманив її на околицю міста і там вбив. Та перед тим як вбити зґвалтував. Тепер твоя черга. Я завершу розпочате. Передавай від мене вітання Сатані.

Він схопив мене за горло і почав душити. Розуміла , що це кінець. Я намагалася чинити опір, але сили покидали мене.  Раптом пролунав постріл і мій нападник впав на землю корчачись від болю. З його ноги текла кров. Я це побачила завдяки світлу ліхтарів над головою. Віддихавшись я обернулася і побачила Тимура. Він стояв біля дерева тримаючи в руці пістолет. Потім вистрілив ще раз і поранений затих. Затих назавжди. Я підбігла до нього і охопивши руками шию поцілувала в губи. Я вклала в цей поцілунок усю свою пристрасть та подяку. За врятоване життя. За свободу бути собою справжньою. 

Він обійняв мене і промовив: 

- Тепер усе позаду. Адо, ти вийдеш за мене заміж?

Так, Тимуре. - після цього ми знову злилися у поцілунку. Поцілунку, що обіцяв щастя не на землі, в на небесах. 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець