Микола Капустянський - Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський

Галицької армії і розпоряджень ШГО, особливо за період 20-30.VІІІ., тому, можливо, й освітлення мотивів схвалення того чи іншого рішення і взаємовідносин між ШГО і армійськими групами не досить докладно з'ясовано і вимагатиме корективів з боку вищих чинників ШГО і НК ГА.

Витяг із звіту ч.57-оп. Розмова сотника Кузьминського з пп. Удовиченком

Представники пп. Удовиченка, що вели розмови з Румунами в Могилеві, інформують: 1) румуни погоджуються продавати нам і далі рушничні й гарматні набої та інше потрібне нам майно за миколаївські гроші; 2) румуни охоче ведуть переговори з нашими військовими представниками і недобре ставляться до представників Уряду.

Із споминів пп. Ліпка

Генерал Греків, до якого з'явилися в Золочеві делегати, сказав їм, що ніякі умови з поляками не суть важні для Галицької армії, котра не говорила з поляками про завішення зброї.

Деклярація Директорії

«В імени Української Народньої Республіки проголошує Директорія цілому Українському Народові велику подію в історії нашої Української Землі. Дня 3 січня 1919 р. в м. Станіславові Українська Національна Рада Західньої Української Народньої Республіки, як представниця волі всіх Українців бувшої Австро-Угорщини і як найвищий законодатний їх орган, святочно проголосила з'єднання Західньої Уккраїнської Народньої Республіки з Українською Придніпрянською Народньою Республікою в одну суверенну Народню Республіку. Вітаючи з великою радістю цей історичний крок наших західніх братів, Директоріят Української Народньої Республіки рішив прийняти до відома це з'єднання і ввести його в життя згідно з умовами, які означено в ухвалі ЗОУНР в дня 3 січня 1919 року. Від нині вливається в одно віками відділені одна від другої частини України: Галичина, Буковина, Угорська і Придніпрянська Україна в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, за які жили і за які вмирали –найліпші сини України. Від нині є тільки одна Независима Українська Народня Республіка. Від нині Український народ, звільнений могучим поривом своїх власних сил, мав тепер змогу з'єднати все старання своїх синів для утворення неРоздільної, независимої Української Держави на добро і щастя рідного народу. Голова Директорії В.Винниченко, члени Директорії С.Петлюра, Швець, Макаренко».

Телеграма Штабу Запорізької групи від 7.VІІ.1919.

Отаман Сальський скликав зібрання командуючих дивізіями, на якому виявилося, що козаки дуже схвильовані останніми подіями і обурені проти влади.

Витяг із розмови полк. Красицького з Наштагрупи СС Безручком 9.VІІ.1919 р.

Група СС із району Фрампіль переходить у район Лянцкорунь. Війська дуже перетомлені, не дають ніякого відпору ворогові і відходять, не виконуючи наказів. У відповідь на це, Начальник Оперативного Відділу полк. Красицький повідомив: «Головний Отаман наказав СС прикрити шляхи з боку Рудки-Нестерівці на Кам'янець і в ніякому разі не відходити, поки не прибудуть галицькі резерви».

Витяг із розмови отамана В.Тютюнника з отаманом Коновальцем

«Маючи на увазі перетомленість групи, я вирішив (інформує Коновалець) відірватися від ворога на такий простір, щоби мати 5-7 днів для впорядкування військ, забезпечення їм постачання і відійти в район Лянцкорунь, лишивши один полк в слободі Смотричівській, а кінні застави в районі Рудка-Нестерівці. Штаб групи переходить в Лянцкорунь». Отаман Тютюнник з'ясував йому ситуацію на фронті і підтвердив наказ Головного Отамана, щоб СС далі ні в якому разі не відходили.

Телеграма ч.3888 з 10.VІІ.1919 р.

5-та Галицька бригада зайняла Чорний Острів і повідомила, що населення ставиться до неї дуже неприхильно, а тому ця бригада просить наказу відправити її до Галичини.

Витяг із розмови Наштабу Дієвої з Шефом НК ГА

12.VІІ.1919 р. Наштаб Дієвої звертає увагу, що НК ГА не досить серйозно ставиться до східнього фронту і зауважує: «Може бути таке становище, що розбиті частини як Галицької, так і Наддніпрянської армій упадуть навколішки перед ляхами й большевиками і будуть молить о пощаді». Отже, щоб запобігти цьому, Наштадієвої пропонує держатися того пляну, який було схвалено, і вислати запропоновані бригади в указані місця, а Галицькій армії крок за кроком відходити за Збруч у район, указаний Головним Отаманом. Поставлено, крім того, таке питання: скільки в Гусятині Галицьких куренів, як справа з мадярами, і коли прибуде бригада УСС. На це дано таку відповідь: у Гусятині є один курінь, котрий вислав на схід стежі, щоб перевірити, чи дійсно мадяри бажають нам здатися. Бригада УСС головними силами в районі Чорткова, один курінь у с. Нівра, бригада в резерві і може бути вжита на обох фронтах.

З розмови Наштадієвої з отаманом Ю.Тютюнником

«Я прибув у район Копайгорода з повстанським отрядом силою 3500 чоловіка. Цей отряд пройшов біля 1000 верст у ворожому запіллі». – Отаман В.Тютюнник висловив велику радість з приводу з'єднання повстанців із нашою армією для спільної боротьби з лютим ворогом і обіцяв допомогти повстанському отрядові всім, що є в розпорядимості Штабу Дієвої армії.

Телеграма ч.503. Оперативний звіт до 12 год. 14.VІІ.1919.

Кіннота Чорних Запорожців, яка наступала на Городок, повернулася, втративши убитими 14 чоловіка і 12 коней. Частини 7-ї дивізії зайняли с. Солобківці. Під натиском 6-ї дивізії ворог тікає на Ярмолинці, захоплено багато полонених і околодок Ніжинського полку. Мазепинці зайняли Глушківці. Біля 12-ї години 7-ма дивізія захопила Ярмолинці, але підійшов з боку Городка большевицький полк і вибив її з цього міста. Штаб 6-ї дивізії біля м. Шарівка, ворог відступає на Михалпіль.

З розмови отамана Сінклера з полк. Безручком

Отаман Сінклер, орієнтувавши в становищі на фронті і поінформувавши полк. Безручка про успіхи наступу Запорожців, пропонував, щоб дивізія СС із фронту Рудка-Нестерівці перейшла в наступ на Фрампіль для підтримки руху вперед Запорізької групи. На це полк. Безручко дав