Евріпід - Трагедії

- тут же вб'ють його.

ПЕНТЕЙ

820] Гаразд. У тебе досвід неабиякий.

ДІОНІС

Діоніс щодо цього нас усіх повчав.

ПЕНТЕЙ

Ну-ну, то поділися своїм задумом. [414]

ДІОНІС

У дім зайдімо, там і приберу тебе.

ПЕНТЕЙ

В який убір? Жіночий?.. Але ж соромно...

ДІОНІС

Так рвався підглядати - й охолов нараз?

ПЕНТЕЙ

Ну добре, добре... Як мене вдягатимеш?

ДІОНІС

Волосся по плечах тобі розпустимо.

ПЕНТЕЙ

А далі?.. Як ти далі обрядиш мене?

ДІОНІС

По п'яти - пеплос і пов'яжем голову.

ПЕНТЕЙ

830] Додати ще щось, окрім того, думаєш?

ДІОНІС

У руку - тирс, на плечі - шкуру оленя.

ПЕНТЕЙ

Нелегко це - вдягатись по-жіночому.

ДІОНІС

Зіткнутись хочеш тут же із вакханками?

ПЕНТЕЙ

А справді: все там спершу треба вивідать.

ДІОНІС

Це краще, ніж боротись лихом - з лихами.

ПЕНТЕЙ

А як пройду я через Фіви потайки?

ДІОНІС

Місця безлюдні знаю. Проведу тебе.

ПЕНТЕЙ

Лише б мене вакханки не взяли на глум.

У дім зайдімо. Там я все обдумаю.

ДІОНІС

840] Роби, як знаєш. Я на все пристать готов. [415]

ПЕНТЕЙ

Іду вже. Чи у ліс із військом вирушу,

А чи зроблю, як радиш, - поміркую ще.

Заходить у палац.

ДІОНІС

Жінки, цей муж у сіті, наче звір, біжить:

Навідає вакханок - і поплатиться.

Діонісе, почнімо! Недалеко ж ти -

Негідника скараймо. Спершу глузд йому

Затьмар ізлегка: при ясній свідомості

Перевдягтись не схоче, а помішаний -

Одягне довгий пеплос, не вагаючись.

850] А ще, на сміх фіванцям, проведу його

У тім убранні через місто: он же той,

Хто нещодавно так усім погрожував!

Іду його вдягати. В тому одязі

В імлу Аїда зійде, вбитий матір'ю.

Хай знає він, що справу мав з Діонісом,

Нащадком Зсвса, з тим, хто до погордливих -

Безжальний, до покірних - найласкавіший.

Заходить у палац.

СТАСИМ ТРЕТІЙ

ХОР

Строфа

В танцях ніч одсвяткую всю,

Стрімка, білонога,

860] Підставляючи шию гнучку

Живодайній небесній росі.

Так от лугом гасає лань,

Серед зелені, солодко їй -

Вирвалась із западні,

Перемайнути вдалось

Через плетену міцно сіть.

Гучно гикне на гончаків,

Упустивши здобич, ловець,

Лань же - вітром щосили мчить -

870] Волю чує в полях,

Що прослалися вздовж ріки,

Де навкіл - ані душі;

Волю - в тінявім гаї.

Що таке мудрість, що - найкращий

Дар, який смертним послали боги? -

Ворога шию пригнуть [416]

Переможно правицею.

А що прекрасне, - те й миле.

Антистрофа

Хоч неквапно, та твердо йде

880] Божественна сила,

Відміряючи кару тому,

Хто, зухвальство піднявши на щит,

Не складає хвали божеству,

Розум шалом отьмаривши.

Стежать за гордим боги

Потай, а прийде пора -

Наче в сіті злочинця беруть.

Тож не рвись поза межі ті,

Що їх звичай прадавній кладе.

890] Легко, без мудрувань збагнеш:

Сильне - лиш божество,

Бо правдивим, відколи світ,

Визнає його весь люд -

Так веліла природа.

Що таке мудрість, що - найкращий

Дар, який смертним послали боги? -

Ворога шию пригнуть

Переможно правицею.

А що прекрасне, - те й миле.

ЕПОД

900] Щасливим є той, хто з бурі

Вирвався, в гавань судно звернувши.

Щасливець і той, хто стлумив

Бурю душі! Перейти один одного

Прагнемо, хмертні, в багатстві, у владі.

Безліч у безлічі люду тих прагнень:

Одні мрії збулися;

Мов дим, інші розтали.

А хто й днину безжурно

Відпровадив за обрій, -

910] Той направду блаженний.

ЕПІСОДІЙ ЧЕТВЕРТИЙ

З палацу виходить Діоніс.

ДІОНІС

О ти, хто прагнув бачить недозволене,

До заборони - рвався, тож виходь-но вже, [417]

Пентею, з дому - гляну, як іде тобі,

Підглядачеві неньки і менад усіх,

Убір вакханки, що вславляє Бромія.

З палацу виходить П е н т е й , перевдягнений у жіночий одяг.

А й справді, наче доньку бачу Кадмову!

ПЕНТЕЙ

А я - немов два сонця. Видно й Фіви он,

Подвійні, семибрамні... Й ти попереду

Ступаєш, а здається - наче бик іде...

920] Над головою - ніби роги виросли.

Чи був биком ти, а чи став ним тільки що?

ДІОНІС

Йде бог із нами. Спершу незичливий був,

А вже - в союзі. Що потрібно - бачиш те.

ПЕНТЕЙ

А глянь на мене: чи Іно нагадую,

А чи Агаву, мою неньку, виглядом?

ДІОНІС

Дивлюсь, і наче дійсно бачу й ту, і цю.

Чекай-но, лиш той кучер щось завихрився,

Хоч під пов'язку щойно я ховав його.

ПЕНТЕЙ

В нестямі я раз по раз головою тряс,

930] Отож не диво, що відтіль він вихопивсь.

ДІОНІС

Та я подбаю про належний вигляд твій -

Заправлю кучер. Підніми-но голову!

ПЕНТЕЙ

Ну ось. Роби, як знаєш. Я -в твоїх руках.

ДІОНІС

Он пояс розв'язався.. Довгі складки ось,

Аби до п'ят сягали, треба вирівнять.

ПЕНТЕЙ

Так-так, ось ті, що справа, покривилися,

І А зліва пеплос рівно до п'яти сягнув.

ДІОНІС

Мене найкращим другом уважатимеш,

Коли вакханки виявляться скромними. [418]

ПЕНТЕЙ

940] А тирс у праву, а чи в ліву руку взять,

Щоб я і в цьому на вакханку схожий був?

ДІОНІС

У праву. Тут же - ти й ногою правою

Ступай. Змінився, бачу, розумнішим став.

ПЕНТЕЙ

А Кітерон горбатий - як ти думаєш? -

На плечі б міг я взяти із вакханками?

ДІОНІС

Лиш забажай - і візьмеш: ще недавно ти

Не при умі був, нині - все на лад пішло.

IIЕНТЕЙ

Узяти важіль чи, плече підставивши,

Скелястий верх на спину голіруч звалю?

ДІОНІС

950] Оселю німф, де любо так одлунює

Сопілка Пана, смів би ти спустошити?

ПЕНТЕЙ

І справді: нащо силу застосовувать?

Між сосон заховаюсь, як рішили ми.

ДІОНІС

Сховаєшся у схові, де й повинен буть

Менад підглядач, нечестивець, схований.

ПЕНТЕЙ

У заростях, гадаю, наче птаство те,

Вони любов'ю будуть забавлятися.

ДІОНІС

Готуйся підглядати. Може, й схопиш їх.

Хіба що сам, підглядач, будеш схоплений.

ПЕНТЕЙ

960] Веди, де більше люду, через Фіви всі:

З мужів я перший на таке наважився!

ДІОНІС

Один для Фів, один ти так стараєшся,

І бій, трудів достойний, нині жде тебе.

Йдемо! В провіднику не розчаруєшся,

Назад - не я вестиму... [419]

ПЕНТЕЙ

Певно, матінка!

ДІОНІС

Щоб люд увесь дивився...

ПЕНТЕЙ

З тим іду туди!

ДІОНІС

Тебе нестиме...

ПЕНТЕЙ

Так багато ніжності!

ДІОНІС

На руки взявши, мати.

ПЕНТЕЙ

Ще зазнаюся...

ДІОНІС

Таке зазнайство!..

ПЕНТЕЙ

Втім, я заслужив на це.

ДІОНІС

970] Так-так, великим бувши, - на велике йдеш,