Кайла Броді-Тернер - Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер

–А без цього ніяк?– зітхнула Скарлет.

–Ні. Ми просуваємось швидше оригінального сюжету і зараз маємо дочекатись, доки відкриються наступні локації, які дозволять нам рухатись.

–Ми просто стоятимемо тут і чекатимемо, доки завантажаться текстурки на карті?– невдоволено спитала Скарлет.

–Ні.–Аарон всівся на підлогу.– Ми сидітимемо тут і чекатимемо, доки завантажаться текстурки на карті.

Скарлет роздратовано зітхнула. Вони посідали на підлогу де провели найближчі шість з половиною хвилин.

–Готуйтесь.– сказав Патрик, раптом, схопившись.

–До чого?

Скарлет одразу ж дістала лопату. Лів закотила очі.

–Обов’язково так пафосно це робити?

–Заціпся і тримай міцніше свій мультиінструмент, раптом по сюжету треба буде за таймером скласти диван із ікеї?– пробурчала Скарлет.

Почувся спів і стукіт маленьких підборів. Жінка, вбрана у сукню із пишною спідницею, немов зійшла з кіно 50-х, різко спинилась і широко всміхнулась.

–О! Ви вже тут! Яка прикрість…Наш друг ще не готовий до поїздки. Можу запропонувати вам чай?

–Е…Генію?– спитала Скарлет.

–Так, ми б не відмовились від чаю.– гучно відповів симуляції Патрик.

–Гаразд.– вона повернулась і пішла до дверей.

–Що як ми…– почала була Лів, прослідкувавши за дверима попереду.

–Можна спробувати.–кивнув Патрик.–Але тут має лишитись четверо.

–Стій.– схопив її за зап’ясток Аарон.–Чого це раптом тут має лишитись четверо?

–Бо вона несе чотири чашки.– помітив Адам.

–Чотири якоря, чотири чашки, вони від початку планували тільки чотирьох гравців?– нахмурилась Скарлет.

–Сама ілюзія мала відвернути нас одне від одного.– знизав плечима Патрик.

–Типу, ми вже до цієї точки мали дійти тільки вчотирьох?– спитала Скарлет.

Патрик мовчки дивився на неї.

–Бляха.– зітхнула вона.

–Відпусти мою руку. – бурмотіла Лів, відсмикнувши зап’ясток.–Ти чого?!

–Нічого. – знітився Аарон.–Я просто…

–Що?

–Я б не хотів, щоб ти йшла туди сама.

–Чому?

–Бо це небезпечно.

–Тут все небезпечно.

–Ти можеш постраждати.

–Та я наче як вже страждаю.–склавши руки на грудях, хмикнула вона.

–Бляха, Вейл, ти можеш просто лишитись тут?– розгнівано спитав Аарон.

–Чому?

–Бо я не дозволю тобі спороти таку дурість і піти туди без мене, вкурила?

Лів всміхнулась.

–Чудовисько стало людяним?

–Що ти сказала?– перепитав він.

–Нічого.– відвернулась Лів.

–Ага, так і чую.– закотив очі Аарон.

Лів різко скочила і побігла до дверей.

–Стій!– крикнув вслід Аарон.

–З нею все буде гаразд.– запевнив Патрик.

Аарон мовчки дивився на двері, за які забігла Лів. Скарлет тихим підтюпцем наблизилась до Аарона і, не зводячи погляду з дверей, шепнула:

–Чуваче, та ти ж поплив!.

–Про що ти?– нахмурив брови Аарон.

–Вона тобі подобається!

–Неправда.– відвернувся він.

Скарлет вдоволено всміхнулась.

–Ні слова.– шикнув на неї Аарон.

–Аякже.

–Там є прохід.– відповіла Лів, визираючи.

Адам, Скарлет і Аарон рушили вперед. Патрик лишався біля жінки, що саме наливала йому чай у чашку.

–Коли буде готовий наш друг?– спитав Патрик у неї.

–Як тільки приїде його водій.– накладаючи печиво на тарілку, відповіла вона.

–Коли це буде?– спитав Патрик, взявши печиво.

Жінка застигла, спостерігаючи за ним. Він підніс печиво до губ і поклав назад на тарілку.

–Обіцяв примчати вже за годину.– відповіла вона одразу після цього.

–Тоді, ми мабуть підемо, зачекаємо його зовні, гаразд?

–Звісно, любчику. Дякую.

Патрик зачекав, доки жінка не забере чашку і не піде якнайдалі, а тоді побіг до інших, щільно зачинивши за собою двері. Опинившись у маленькій кімнатці, де стояла труна, Патрик скривився.    

–Я це пам’ятаю.– торкнувшись оксамитової обивки, сказала Скарлет.

–І?– спитав Аарон.

–І…–вона присіла, проводячи пальцем по ідеально вшитим переплетенням тканини. Тоді спинилась, щось нащупавши і різко встала, схопившись за лопату.– Я бачу свою розбіжність.