Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

що не спимо на вулицях. Тепер, будь ласка, дай відповідь на запитання нашого капітана.

Фред кивнув, підвівся зі стільця та прокашлявся. Схоже, він

розмірковував над чимось. Коли заговорив, кудись зникла його

маска життєрадісної гостинності. Слова вимовляв з похмурою

рішучістю.

— Війна між Поясом і Марсом — самогубство. Навіть якщо

повісити гармату на кожного поясанського стрибунця, з марсіянським флотом ми не зрівняємося. Хіба що знищимо

кілька кораблів хит рістю або вишлемо камікадзе їх

протаранити. Марс, можливо, буде вимушений розбомбити

якусь із наших станцій, щоби показати силу. Термоядерних

боєголовок у нас нема, але є сотні торпед на хімпаливі, які

можемо прив’язати до метеоритів завбільшки як оцей обідній

стіл та спустити армагеддон на їхні міста під куполами. — Фред

зупинився, наче добираючи слова, а тоді знову сів на стілець. —

Усі яструби, які закликають до війни, чомусь про це забувають.

А то ж очевидна річ. Хто не на кораблях — вразливий за

визначенням. Тайко, Ерос, Паллада, Церера. Станції не можуть

ухилятися

від

торпед.

Але

вороже

населення

живе

у велетенських грав-колодязях, тож нам навіть цілитися

особливо не треба. Ейнштейн мав слушність — у наступній війні

нам за зброю будуть каменюки. Але Пояс здатен запускати такі

каменюки, які перетворять поверхню Марса на море лави.

— Поки що всі грають за правилами й ціляться тільки по кораблях, — продовжив Фред після паузи. — Дуже шляхетно. Але

рано чи пізно на тому або іншому боці хтось зважиться на

відчайдушний крок.

Голден зісунувся вперед. Гладенька поверхня комбінезона

з непристойним звуком рипнула по шкіряній текстурі крісла.

Ніхто не засміявся.

— Цілковито згоден, Фреде. А який ми маємо стосунок до

всього цього?

— Люди втратили голову і пролили багато крові.

«Втратили голову»...

Голден скривився від ненавмисної похмурої згадки про Шеда, але промовчав.

— «Кентербері», — вів далі Фред. — «Доннаджер». Люди

просто так не забудуть ані кораблі, ані тисячі невинних жертв.

— Але, начальнику, ви щойно викреслили обидві наші опції, —

озвався Алекс. — Ані війна, ані мир.

— Є третя альтернатива, — відповів Фред. — Цивілізоване

суспільство знайшло спосіб розв’язувати подібні ситуації.

Судити злочинців.

Еймос пирхнув так голосно, що майже оглушив усіх присутніх.

Голден ледве стримував посмішку.

— Ти, бляха, серйозно?! — вигукнув механік. — Подаси в суд на

марсіянський корабель-невидимку? Викликатимеш усі стелс-

борти на допит і розпитуватимеш, де вони шастали такого-то

дня? Перевірятимеш їхні алібі?

Фред підняв руку.

— Не сприймайте знищення «Кентербері» як акт оголошення

війни. Це був злочин. Тепер люди надто збуджені, але поступово

і найгарячіші охолонуть. З обох боків люди побачать, куди веде

протистояння, та шукатимуть вихід. Настане час, коли

спокійніші з нас отримають нагоду розслідувати події, домовлятися про юрисдикцію і встановлювати ступінь провини

якоїсь сторони чи сторін, і з цим рішенням погодяться всі.

Судове слухання. Єдиний варіант, за якого не загинуть мільйони

людей і не буде зруйновано інфраструктуру людської

цивілізації.

Голден знизав плечима — у комбінезоні його скафандра жест

був майже непомітний.

— Отже, судове слухання. Але ви не відповіли на моє

запитання.

Фред показав пальцем на Голдена, а тоді на решту команди по

черзі:

— Ви — мій туз у рукаві. Єдині люди, які були свідками

знищення обох кораблів. Коли настане суд, ваші свідчення

знадобляться мені. Я маю достатньо впливу завдяки своїм

політичним контактам, але з вами точно займу місце за столом

переговорів. Ми будемо встановлювати радикально нові

домовленості між Поясом та внутрішніми планетами. За місяці

переговорів стрибнемо так далеко, як я й не мріяв дійти за

десятиліття поступового прогресу.

— То ви плануєте використати цінність наших свідчень, щоби

втрутитися у процес і сформувати угоди такими, як хочете

бачити?

— Так. І пропоную вам усім захист, прихисток та утримання на

моїй станції, поки не досягнемо бажаного.

Голден глибоко вдихнув, підвівся і взявся розстібати

комбінезон.

— Гаразд.