Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

Тепер бачу достатньо корисливості у ваших діях, аби

в це повірити. Будемо заселятися.

* * *

Наомі співала в караоке. Навіть від думки про це голова

у Голдена йшла обертом. Наомі. Караоке. Наомі на сцені

з мікрофоном в одній руці та якимось фіолетовим коктейлем із

мартіні в іншій оскаженіло викрикувала слова пояс-панківського гімну групи «Плісняві фільтри». Навіть зважаючи

на все, що вони разом пережили за останній місяць, це була

найдивніша річ, яку він будь-коли спостерігав. Наомі закінчила

співати під ріденькі оплески та хтиві підсвистування, злізла, похитуючись, зі сцени і впала за столик навпроти нього.

Підняла келих, розхлюпавши половину напою на стіл, та

одним духом влила у себе решту.

— Ну чо скажеш? — запитала, помахом просячи бармена

повторити замовлення.

— Жахливо, — відповів Голден.

— Направду.

— Це було справді найжахливіше виконання найжахливішої

пісні, яку я коли-небудь чув.

Наомі театрально захитала головою, висолопила язика

і видала ротом непристойний звук. Темне волосся впало їй на

обличчя і, коли бармен приніс новий келих яскраво

забарвленого мартіні, перешкодило усім її спробам випити.

Зрештою вона спромоглася зібрати волосся рукою і тримала

його жмутком над маківкою, поки пила.

— Не шариш. Вона мусить бути жахливою. Такий її задум.

— Тоді це найкраще виконання, яке я будь-коли чув.

— О, тепер шариш, — Наомі оглянула бар. — Де Еймос і Алекс?

— Еймос відшукав собі, гадаю, найдорожчу повію з усіх на

станції. Алекс грає в дартс у іншій залі. Вихвалявся, що марсіяни

грають краще за всіх. Припускаю, його вб’ють і викинуть

у шлюз.

На сцену видерся ще один співак, муркочучи якусь рок-баладу

в’єтнамською. Наомі трохи поспостерігала за ним, сьорбаючи

мартіні, а тоді сказала:

— Мож’, ходімо його рятувати?

— Кого саме?

— Алекса. Хіба Еймоса треба рятувати?

— Можливо. Він сказав тій повії записати все на Фредів

рахунок.

— Тоді організуємо рятувальну операцію. Витягнемо обох, —

Наомі допила рештки коктейлю. — Хоча мені не завадить іще

заправитися пальним.

Вона заходилася махати барменові, але Голден схопив її руку

та поклав на стіл.

— Може, нам варто трохи перепочити?

Її обличчя пересмикнулося від гніву — спалах був дуже

потужним і дуже швидко минув. Вона випручала руку.

— Сходи сам перепочинь. У мене на очах розстріляли два

кораб лі та купу моїх друзів, і я три тижні летіла від одного

розстрілу до другого на консервній бляшанці. Так що дзуськи.

Замовлю собі ще випити, а тоді повернуся на сцену. Публіка

в захваті від мене.

— А що ж наша рятувальна операція?

— Безнадійно. Еймоса задушать космічні шльондри, але

принаймні він помре щасливим.

Наомі відштовхнулася від столу, підводячись, схопила келих зі

стійки та рушила до сцени караоке. Голден провів її поглядом, а тоді допив скотч, який сьорбав останні дві години, і теж

підвівся.

На якусь мить перед його очима промайнуло видіння, як вони

з Наомі, підтримуючи одне одного, повертаються в кімнату

і падають у ліжко вдвох. Він знав би, що зненавидить себе

зранку за використання моменту слабкості, але все одно не

зупинявся б. Наомі дивилася на нього зі сцени — Голден

усвідомив, що сам витріщається на неї. Стримано помахав їй та

пішов до дверей. Тепер тільки привиди — Аде, капітан Мак-Давелл, Ґомес, Келлі та Шед — були йому за товариство.

* * *

Житло було величезним, зручним та гнітючим. Він провалявся

на ліжку менше п’яти хвилин, а тоді рушив до дверей і вийшов

геть. Пів години вештався коридором, проминаючи великі

перехрестя, що вели до інших секцій кільця. Забрів у крамницю

електроніки, чайне кафе і будівлю, яка за детальнішого огляду

виявилася дуже дорогим борделем. Відмовився від відеоменю, що запропонувала дівчина на рецепції, та поплентався далі, розмірковуючи, чи не всередині зараз Еймос.

Проминаючи черговий коридор, у якому