Данило Туптало - Житія Святих - Вересень, Данило Туптало

із цим божественним голосом напав страх на нього і звалився з коня на землю, лежачи ніби мертвий. Ледве ж отямився й рече: "Хто ти є, Господи, скажи мені?" Господь же рече до нього: "Я є Ісус Христос, такий Бог, що заради спасіння людського, одягшись у плоть, волею постраждав і хреста перетерпів; ти ж, мене не знаючи, шануєш: добрі-бо твої діла і численні милостині зійшли перед мене, і надумав спасти тебе, і через це явився тобі на цій тварині, щоб уловити тебе в пізнання мене й приєднати до вірних рабів своїх; не хочу-бо, щоб людина, праведні діла творячи, у ворожих сітках ув'язнувши, загинула". Устав-бо Плакида із землі, не бачив нічого й рече: "Нині, Господи, вірую, що ти Бог є небес та землі і Творець усього живого, Тобі-бо поклоняюся єдиному, іншого Бога окрім тебе відтепер і знати не хочу! Молю ж тебе, Господи, настанови мене, що маю чинити?". І був голос до нього, що сказав: "Іди до ієрея християнського і похрестися від нього, і той тебе навчить спасенному путі". Це почувши, Плакида наповнився радості й замилування і, впавши на землю зі слізьми, поклонився Богові, що йому явився, і шкодував, бо доти не відав правди і не знав істинного Бога. Радів духом, що сподобився такої благодаті, яка його до пізнання привела і на шлях праведний настановила. Сів на коня, повернувся до своїх із веселим духом, нікому не оповівши, що сталося. Коли ж повернувся із лову в дім свій, відвів на осібне місце дружину свою і звістив їй усе, що бачив та чув. Вона ж рече: "Я минулої ночі чула когось, що казав до мене: "Ти, й чоловік твій, і сини завтра прийдете до мене і пізнаєте мене, Ісуса Христа, істинного Бога, що дає спасіння тим, що люблять мене". Не відкладаймо, але скоро вчинімо те, що повелене нам". І наступної ночі повелів Плакида пошукати, де ієрей християнський живе; довідавшись же, де дім його, взяв жінку й дітей, і деяких із вірних слуг своїх, і пішов у дім ієрея, на ймення Іван; йому ж бо все докладно звістив про Господнє з'явлення і просив од нього хрещення. Той же, почувши це, прославив Бога, що збирає і язичників — добровгодних людей — собі, і, навчивши їх святій вірі, сказав їм усі заповіді Божі, достатньо їх навчив і, молитву сотворивши, хрестив їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. І дано було Плакиді у святому хрещенні ім'я Євстатій, дружині ж його Теопистія, синам же їхнім Агапій і Теопист. І причастивши таїн божественних, ієрей відпустив їх із миром, кажучи: "Бог буде з вами, що просвітив вас світлом пізнання свого і закликав у насліддя вічного життя; в ньому-бо, коли баченням його насичуватися буде, пом'яніте й мене, духовного батька вашого". І відійшли у дім свій, купіллю хрещення відроджені й наповнені невимовної радості: освітила-бо благодать Божа їхні душі і всолодила серця, що здавалося їм ніби на небесах вони, а не на землі.

На завтрашній день Євстатій сів на коня і взяв трохи слуг, і поїхав ніби на лов, на те місце, де бачив Господа, щоб там подяку воздати Йому за несповідимі Його дари. І був на місці тому, розіслав слуг, кажучи: "Пошукайте лову!" Сам-бо зліз із коня, упав на землю, на лиці своєму із плачем молився і дякував Богові за таку невимовну його милість, що зволив його із домом просвітити світлом віри. Доручаючись же Господу своєму, покладався на його волю добру й досконалу, щоб за своєю благістю все щодо нього влаштував на користь, як знає і як хоче. І мав там одкровення про те, що мають на нього прийти напасті і скорботи. Почув-бо Господа, що сказав до нього: "Євстатію, подобає тобі явити діло віри твоєї і надії безсумнівність, і любові твоєї до мене старання; вони-бо не в тимчасових багатствах та щасті марнотному, а в убогості й напастях пізнаються. Маєш отож у численні прийти скорботи і випробуваний будеш бідами, як другий Иов, щоб, ніби золото в горнилі випробуваний був, достойний мене виявишся, і приймеш вінця від рук моїх". Євстатій же рече: "Господи, це я є перед Тобою, роби зі мною, що хочеш, готовий від рук твоїх усе з подякою прийняти, Ти-бо добрий і милостивий є, караєш милуючи, як батько, то чи ж не маю від милосердних рук Твоїх батьківської прийняти покари, до неї готовий я, мов раб, все накладене носити й терпіти, тільки хай Твоя всесильна поміч буде зі мною". І знову почувся голос: "Чи тепер хочеш скорботи, чи в останні дні життя твого?" Євстатій же рече: "Господи, коли не минути випробуванням, то тепер дай перетерпіти ті біди, тільки пошли свою поміч, хай не переможе зло і не відторгне мене від любові твоєї". Господь же рече: "Дерзай, Євстатію, благодать-бо моя буде з тобою берегти тебе. Коли ж у глибину смирення прийдеш, я вознесу тебе й прославлю на небесах перед ангелами своїми, але й перед людьми пошаную тебе, після численних-бо скорбот знову втішу тебе і до первісного твого сану поверну; ти ж не від тимчасової честі звеселися, а від того, що ім'я твоє записано є в книгах життя". Так святий Євстатій з невидимим співбесідував Богом і, одкровення його почерпуючи, численними наповнився на тому місці духовними радістю та благодаттю Божою і, повертаючи у дім свій, божественною розпалився любов'ю. Не сховав цього і від чесної своєї дружини, а виповів їй усі, що від Бога почув, одкровення: що мають на них прийти численні напасті та скорботи, їх-бо подобає мужньо заради Господа терпіти; все ж те, що перетерплять добре, поверне їм Господь на вічну веселість та радість. Почувши те, добророзумна жінка рече: "Воля Господа із нами нехай буде, тільки про те старанно молім його благостиню, щоб подав нам терпіння". І жили в повному доброчесті та в чесності, вдаючись у пости й молитви, творячи милостині вбогим більші перших і проходячи старанно, більш як у першому їхньому доброму житті, всілякі чесноти.

Невдовзі Бог попустив: зайшли хвороби та смерті в дім його на людей та худобу, і розболілися всі, хто жив у дворі його; по недовгому часі повмирали мало не всі раби його, і рабині, і худоба, і всілякі тварини. Покрали ж і злодії добра їхні, вночі ввійшовши до скарбниці, що вже не стереглася, бо котрий із рабів хоч і