Тетяна Барматті - Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті

– Ти сказала, що ці критичні дні в тебе щомісяця і що твій організм готується до зачаття. Чи означає це, що завагітніти ти можеш не в певний термін, а набагато частіше.

– Ну, у людських жінок теж є сприятливіші дні для зачаття, – задумливо пробурмотіла я, згадуючи про овуляції. Хоча особисто я раніше не надто вірила в різні обчислення, більше покладаючись на контрацептиви. – Тиждень після менструації, якщо я не помиляюсь. А що? – Уточнила я, подивившись на чоловіків, запізно розуміючи, що зробила найдурнішу помилку, яку тільки могла.

– Ти дивовижна дівчина ... – проникливо прошепотів Ларі, накриваючи мої губи поцілунком.

Відповідаючи на поцілунок чоловіка, я різко захникала, коли він потягнувся до зав'язки на моєму халаті, упираючись руками в його плечі. Я звичайно не ханжа, але ні! Секс під час місячних для мене неприпустимий.

– Я, напевно, забула сказати, – хрипко дихаючи, пробурмотіла я. – Під час цих днів заборонено займатись сексом.

– Заборонено займатися с-секс-сом? – Прошипів Ларі і його зіниці витягнулися, починаючи пульсувати.

– На жаль, – прошепотіла я, підтискуючи губи.

Читала я одного разу, що гінекологи нічого поганого в цьому не бачать, окрім того, що це «брудно», але навіщо даремно обнадіювати чоловіків, якщо особисто для мене це було неприпустимо? Ось і правильно, ця брехня точно на благо!

– Але це ж не означає, що я не зможу допомогти вам зняти напругу ... – млосно прошепотіла я, штовхаючи Ларі в груди і помічаючи, як шумно і полегшено видихнув чоловік.

***

– Щось мені холодно… – пробурмотіла я, з натяком зиркнувши на Дарака.

– Звичайно, зараз я принесу плед, – відразу ж озвався чоловік, хоча я чітко бачила як сіпнулося його око.

Минуло вже два дні з того моменту, як я вирішила дати радникові драконів шанс підкорити моє трепетне дівоче серце і не скажу, що мені ця витівка не подобалася. Якщо у випадку з нагшасами я просто тягла час, щоб втекти, то тут я відривалася за кожен холодний погляд, який кидав на мене дракон. А що? Я дівчина, маю право вередувати!

Розтягнувши губи в посмішці, я підставила обличчя сонцю, мліючи, наче сита кішка. Холодно мені не було, але Дарак після кожного мого «ні» чи «не хочу», здавалося, був більш обережним, не даючи мені навіть шансу до чогось причепитися. Хоча, якщо вже зовсім чесно, мені було його трохи шкода. Причепилася і не даю чоловікові нормально жити, але мені важливо зрозуміти, як він ставиться до мене, адже якби я була йому нецікава, хіба він терпів би мої причуди?

– Ось, давай допоможу, – Дарак з'явився переді мною, немов якась примара, змушуючи здригнутися.

– Дякую, але мені вже не холодно, – зітхнула я, прикривши на мить очі.

– Світлано, скільки можна? – Завив чоловік.

– Про що ти?

– Квіти не ті, бо тобі подобається червоний колір, паштет з риби ти терпіти не можеш, на кожну мою дію маєш протидію. Але навіть зараз, квіти ті, паштету немає, але тобі у чудовий сонячний день різко стало холодно.

– Вже тепло, – заперечила я одразу, і чоловік схопився за голову.

– Я вже не заздрю нагшасам, мені їх шкода! – Щиро видихнув він.

– Чого їх шкодувати… – пирхнула я. – Все у них добре.

– Навіщо ти це робиш?

– Хочу зрозуміти тебе…

– Але хіба не можна просто поговорити?

– Всі ми хочемо здаватися краще, ніж є насправді, – не змогла не помітити я, в саду біля палацу пахло квітами, даруючи почуття умиротворення. – Тільки в запалі злості рідко хтось може контролювати те, що говорить. Я, наприклад, зовсім не вмію контролювати себе, коли злюся. Кажу все, що тільки на думку спаде, – чесно зізналася я.

– І хіба тобі це допомогло мене дізнатися? – Скептично уточнив чоловік, піднявши одну брову.

– Ну, крім того, що ти дуже гарний і явно видний наречений? – Усміхнулася я щиро, згадуючи ті ревниві погляди, якими мене нагороджували місцеві придворні дами. – Ти дуже стресостійкий дракон, а також розумний, галантний і добрий.

– А останнє ти як зрозуміла? – Спантеличено уточнив дракон, але мої слова йому однозначно припали до душі.

– Вчора, коли ти покликав мене на вечірню прогулянку, я бачила, як ти допоміг хлопцеві, коли він ледве не впав з дерева, – без тіні посмішки видихнула я. – Хоча перед цим там йшов Імператор і нічого не зробив, – на слові "Імператор" я очікувано скривилася. Цей чоловік мені зовсім не подобався. Він ніби й не чоловік зовсім, а його жалюгідна подоба, ще й із гнильцем.

– Але я чекав на тебе хвилин двадцять.

– Ну, так жінці можна трішки спізнитися, – знизала я плечима, відвівши погляд. Не казати ж чоловікові, що поки він чекав, я недалеко в кущах цілувалася з Саном. Мій темношкірий змій досить сильно розкрився після моїх вечірніх пестощів.

– Гаразд… – зітхнув Дарак, скуйовдивши своє волосся. – Я точно ніколи не зрозумію жінок. Хоча, не приховуватиму, раніше я думав, що все про жінок уже знаю. Ти напевно криниця таємниць, яку я розгадуватиму все життя, – на останньому реченні він стомлено посміхнувся. – Я сподіваюся, ти все-таки станеш моєю?

– Так, – кивнула я. А що чекати? Мені чоловік дуже подобався, та й де троє чоловіків, там і четверо. Головне, щоби вони не сварилися. – Але я хотіла дещо запитати.

– Звичайно.

– Шанліс сказав мені, що дракони мають, не знаю, як точно сказати, істинну пару, споріднену душу…

– Пара, все правильно.

– Що буде, коли ти зустрінеш свою пару? Не зрозумій неправильно, просто я трохи не бачу сенсу у твоїх діях… – плутано пробурмотіла я. Шанліс розповів мені про цей факт вранці, після того, як я погодилася дати Дараку шанс, щиро побоюючись, що дракон зробить мені боляче. – Навіщо тобі я, якщо ти маєш пару? – Втім, мої маленькі витівки були ще й збоченою жіночою помстою.

Спочатку я і сама вирішила, що радник затіяв якусь гру, благо мої малюки нарли доводили протилежне і взяли з мене слово придивитися. У результаті було зрозуміло тільки одне – терпіти мене не став би ніякий чоловік, яка б там гра не була б.