Арістофан - Комедії

Деркіл — афінський політик («Оси», 78).

Діагор — з Мелоса, філософ-матеріаліст, засуджений до страти за атеїзм, втік з Афін у Корінф («Жаби», 320).

Діасії — свято на честь Зевса («Хмари», 408. 864).

Дікеополь (досл. справедливий громадянин) — головний герой комедії Арістофана «Ахарняни».

Діктінна — епітет богині Артеміди («Оси», 368).

Діомеї — передмістя Афін («Жаби», 651).

Діонії — свято на честь Зевса («Мир», 420).

Діоніс або Вакх — син Зевса і Семели, бог вина, виноградарства і, веселощів («Хмари», 91. 519. 603. 1000), один з головних персонажів комедії «Жаби».

Діонісії (великі і малі або сільські) — свято на честь бога Діоніса («Ахарняни», 202).

Діопейт — афінський віщун і прихильник старих порядків («Оси», 380).

Діполії — свято на честь Зевса, захисника полів від граду, з жертвоприношенням бика («Хмари», 984).

Діоскури — див. Кастор і Полідевк.

Дітіл — «варварське» (негрецьке) чоловіче ім’я («Жаби», 608).

Дракет — чоловіче ім’я («Лісістрата», 254).

Дракоптід — реакційний афінський політик («Оси», 157).

Е

Еагр — афінський трагічний актор, за свідченням античних схоліастів (коментаторів), особливо вдалася йому роль у трагедії Софокла «Ніоба» («Оси», 579).

Еак — суддя в царстві мертвих; у Арістофана для гумористичного ефекту — воротар Плутона («Жаби», 464 і далі).

Еватл — син Кефісодема, модний афінський оратор, вихованець софістів («Ахарняни», 710; «Оси», 592).

Евбея — великий острів в Егейському морі на схід від Аттіки («Хмари», 211; «Оси», 715).

Евергід — грецьке чоловіче ім’я («Оси», 234).

Евполід — афінський комедіограф V ст. до н. е., разом з Кратіном і Арістофаном належить до трійці класичних представників староаттічної комедії («Хмари», 553).

Евріклей — афінський оратор і ритор часів Пелопоннеської війни («Оси», 1019).

Евріпід (бл. 484–406 pp. до н. е.) — великий давньогрецький драматург. З 90 п’єс Евріпіда збереглося 19, з яких найбільш відомі: «Медея», «Іпполіт», «Алкестіда», «Іфігенія в Тавріді», «Електра», «Орест» та інші. Евріпід знижує врочисто піднесений стиль трагедії, вводить в неї інтригу, елементи комізму, виводить на сцену звичайних людей з їх пристрастями і вадами, своєрідно інтерпретує міфи, з яких черпав сюжети для своїх трагедій («Ахарняни», 894; «Хмари», 1371. 1377; «Мир», 148; «Лісістрата», 283. 385), один з головних персонажів комедії «Жаби».

Еврот — річка в Лаконії, на її берегах стояла Спарта («Лісістрата», 1327. 1331).

Евтімен — афінський архонт у 437 р. до н. е. («Ахарняни», 66).

Евфемій — афінський політик демократичного табору («Оси», 599).

Евхарід — торговець городиною («Оси», 680).

Егейські скелі —скелі Егейського моря («Жаби», 667).

Егіна — острів у Саронській затоці, між Аттікою і Пелопоннесом, предмет суперечки між Афінами і Спартою, база контрабандистів під час Пелопоннеської війни («Ахарняни», 653; «Оси», 122; «Жаби», 363).

Едіп — син Лая та Іокасти, фіванський цар, який ненароком убив свого батька, не знаючи, хто він такий, та одружився із своєю матір’ю. Коли виявилося, що він батьковбивця і кровозмісник, Едіп осліпив себе і пішов з Фів на добровільне вигнання («Жаби», 1182).

Езоп — славетний напівлегендарний грецький байкар VI ст. до н. є. («Оси», 566. 1259. 1401. 1446; «Мир», 130).

Екбатана (Екбатани) — столиця Мідії, літня резиденція персидських царів («Оси», 1143).

Ексони або Ексонський дем — аттічний дем, з якого походив Лахет («Оси», 895).

Електра — дочка Агамемнона і Клітемнестри, сестра Ореста («Хмари», 534).

Елімній — місто на Евбеї («Мир», 1128).

Еллада — назва Стародавньої Греції («Лісістрата», 546. 576; «Мир», 93. 270. 611; «Жаби», 724, 1284).

Емпуса — міфічне страховище, Баба Яга давньогрецьких казок («Жаби», 293. 305).

Еол — бог вітрів, однойменна трагедія Евріпіда («Жаби», 863).

Епідавр — місто у північно-східній частині Пелепоннесу з храмом Асклепія («Жаби», 364).

Ерас о нід — один з афінських стратегів, після блискучої перемоги афінського флоту над спартанським при Аргінузьких островах у 406 р. до н. е. страчений разом з іншими за те, що нібито не рятував афінських моряків, кораблі яких були потоплені («Жаби», 1196).

Ергасіон — ім’я хлібороба, досл. «трудяга» (Оси», 1201).

Ерікс — син поета Філоксена («Жаби», 934).

Еріннії або Евменіди — богині помсти («Лісістрата», 825).

Ерот — син Ареса і Афродіти, бог кохання («Ахарняни», 991; «Лісістрата», 573).

Есхіл (525–456 pp. до н. е.) — великий давньогрецький драматург, «батько трагедії» (Енгельс); з 90 його п’єс до нас дійшли у повному вигляді 7: «Благальниці», «Перси», «Семеро проти Фів», «Прометей закутий» та трилогія «Орестея», яка складається з трагедій: «Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди». Твори Есхіла відзначаються глибиною думки і гостротою проблематики, врочистим стилем і монументальністю образів, з яких особливо популярним став образ Прометея («Ахарняни», 10; «Хмари», 1365–1366). Есхіл виведений Арістофаном як один з головних персонажів комедії «Жаби».

Есхін — син Селла, чванливий афінянин («Оси», 326. 459. 1220. 1243).

Есхінад — грецьке чоловіче ім’я («Мир», 1154).

Ефес — багатолюдне торгове місто на західному узбережжі Малої Азії, славне храмом богині Артеміди, є одним із семи чудес світу («Хмари», 598).

Ефудіон — грецький атлет, який, хоч і літня людина, переміг Асконда («Оси», 1190. 1383).

Ехі н ська бухта — бухта міста Ехінунта у Фессалії, недалеко від Фермопіл («Лісістрата», 1189).

Є

Євкрат — афінський стратег у часи Пелопоннеської війни, запідозрюваний у зраді («Лісістрата», 103).

Єлена — дочка Леди і Зевса, дружина спартанського царя Менелая; через неї розгорілася Троянська війна («Лісістрата», 156).

Єхидна — міфічна потвора, напівжінка, напівзмія, яка породила різні дивовижні страховища — Кербера, Хімеру, Лернейську гідру, Скіллу та інші («Жаби», 473).

Ж

Жукова гавань (по-грецьки «Канфарос») — одна з трьох гаваней порту Пірей («Мир», 145).

З

Закінф — острів в Іонійському морі біля західного побережжя Пелопоннесу («Лісістрата», 414).

Зевс (Зевес) — грецький верховний бог, цар богів і людей, бог неба і метеорологічних явищ, його ім’ям греки божилися (згадується у кожній комедії Арістофана).

І

Іакх — божество, яке входило до складу елевсінської трійці богів: Деметра — Кора — Іакх («Жаби», 316. 325–326. 342).

І да — гора на о. Кріті, що вважалася місцем народження Зевса («Жаби», 1356).

Іей — епітет Аполлона («Лісістрата», 1308).

Іолай — фіванський міфічний герой, друг і помічник Геракла («Ахарняни», 867).

Іно — дочка Кадма і Гармонії, дружина Афаманта, яка, рятуючись від розлюченого чоловіка, кинулась у море і стала морським божеством — Левкотеєю. Про її трагічну долю написав славнозвісну п’єсу Евріпід («Ахарняни», 434; «Оси», 1414).

Іон — драматург і ліричний поет V ст. до н. е. з острова Хіоса, особливо популярний був його дифірамб «Ранкова зірка», («Мир», 835).

Іонійці — одне з грецьких племен. Іонійцями перси узагальнено називали всіх греків