Anael Crow - Намі-но хіме. Книга 3, Anael Crow

     Не уявляючи, скільки часу ще доведеться чекати, поки князь зверне на неї  увагу, і бажаючи якнайшвидше завершити доручену їй справу, звернулася до Великого Слуги так:

     – Вашій Світлості варто знати: за життя государиня нічим не нашкодила своїй скромності. Вона померла такою ж невинною, якою вийшла з лона матері.

     Як несподівано пан Сога повернувся із невідомої далечини! Здригнувся, повернув голову:

     – Не тямите, що кажете, –  гірко посміхнувся він.

     Пані Хоноорюмі злякано опустила погляд. Невже хтось встиг обмовити государиню? Ні, не схоже.

     Час з усім цим покінчити. І вона квапливо розгорнула принесену шовкову хустку. Яскрава стрічка затишно згорнулася посередині.

     –  Як ви наказали, –  ледь чутно промовила служниця. –  Та сама, яку Її покійна Величність завжди носила. Я підмінила її іншою, коли в покоях нікого не було.

     Обличчя пана Сога знову змінилося, м’язи на ньому напружилися і заграли жовнами на вилицях. Він простягнув до стрічки грубі руки, і, впустивши хустку на коліна, підняв її, підчепивши середніми та вказівним пальцями. Коротко кивнув на знак схвалення і більше не звертав на пані Хоноорюмі уваги.

      ...Дочекавшись, поки самотність займе насиджене пані розпорядницею місце, Його Світлість урочисто підніс стрічку до ніздрів і вдихнув терпкий аромат. Стиснув її в кулаку і прикрив важкі повіки, повністю віддаючись під владу почуттів, які так довго приховував.

          Іронічна усмішка спотворила його обличчя. Як довго він сходив на священну гору чуттєвих страждань і досяг її вершини надто пізно. Його Сонце, його Величне Сонце закотилося за обрій і навколо більше не було на що дивитися!

Темрява! Непроглядна пітьма, що затьмарює і розум теж, запанувала у душі.

     Поклавши стрічку на коліна, пан Сога взяв у руки маленьку скриньку. Хитрий  замочок клацнув під його великим пальцем, і останні промені дня висвітлили її вміст.

     Скринька була практично порожня, тільки на дні лежала непоказна жіноча прикраса –  проста дерев’яна шпилька. Великий Слуга дбайливо згорнув яскраво-червону стрічку і поклав її поруч.

[1] Енряку-дзі – буддійський монастир на горі Хіей, о. Хонсю.

[2] Сайто-но Мусасібо Бенкей (1155-1189) – персонаж середньовічного японського фольклору. Ченець-воїн.