Петро Дмитрович Біленчук - Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

організацій, ЗМІ. У демократичних державах громадська думка є потужною силою суспільних процесів, будь-який вид соціальної діяльності не може розраховувати на успішний розвиток без відповідної підтримки з боку громадськості.

Одним з важливих напрямів підвищення якості роботи правоохоронних органів країн Європейського Союзу вважають їх орієнтацію на громадську думку. А з огляду на намагання України бути членом ЄС відповідні вимоги висуваються до діяльності правоохоронних органів нашої держави. Вирішення ними завдань укріплення правопорядку та боротьби зі злочинністю повинно бути тісно пов’язане з формуванням відповідної громадської думки в нашому суспільстві, що потребує збільшення обсягу та інтенсивності взаємодії правоохоронних органів з різними соціальними групами і верствами населення, соціальними інститутами, серед яких важливе місце посідають ЗМІ.

До 90-х років ХХ ст. у науковій юридичній літературі, присвяченій проблемі формування громадської думки під час розслідування злочинів, недостатньо уваги приділялося питанню можливості використання для цього ЗМІ особами, які не зацікавлені в результатах розслідування злочину. Серед об’єктивних причин цього — історичний час (доба СРСР), існування лише державних ЗМІ та ін. Небезпека маніпулювання громадською думкою під час досудового слідства полягає у можливості впливу на дії та рішення слідчого, прокурора, дізнавача, а також програмування поведінки потерпілого, свідків, інших підозрюваних особами, які не зацікавлені в об’єктивному розслідуванні злочину. Справа в тому, що КПК України не передбачає дотримання точного порядку слідчих дій або обов’язкового їх вибору, суворих вимог до умов вибору запобіжного заходу. Ці питання вирішує слідчий на основі професійного досвіду та власних переконань. Тому можливим стає вплив через ЗМІ на слідчого з метою прийняття ним рішення, яке є найсприятливішим для осіб, що не зацікавлені у розслідуванні справи (наприклад, вибір слідчим як запобіжного заходу підписки про невиїзд з метою створення можливості для підозрюваного уникнути в подальшому кримінальної відповідальності). Крім того, в ЗМІ може бути розміщена негативна інформація про особу або орган, що здійснює досудове розслідування. Це може значно вплинути на бажання інших учасників процесу давати правдиві свідчення.

Про можливість впливу ЗМІ на характер прийняття процесуальних рішень говорить Ю. Грошевий. Так, виконані ним дослідження показують, що 35 % опитаних працівників прокуратури підтвердили, що на їх позицію як державного обвинувача впливають оцінки злочину та злочинця, що містились у пресі, на радіо та телебаченні. 20 % суддів відповіли, що оцінка ЗМІ вплинула на формування їхнього внутрішнього переконання. У зв’язку з цим Ю. Грошевий зазначає, що вплив громадської думки через повідомлення ЗМІ на інспекторів, слідчих, прокурорів, суддів є явищем, що невіддільне від кримінального судочинства. А тому правоохоронцям потрібно навчитися створювати позитивну громадську думку, а негативну вміти нейтралізовувати. При цьому ЗМІ слід розглядати як спеціально створену систему управління громадською думкою.

І досі в криміналістичній науці теоретично не опрацьовано напрями ефективної взаємодії правоохоронних органів і ЗМІ при розслідуванні злочинів (у тому числі вчинених організованими злочинними групами), які викликали великий суспільний резонанс, коли для впливу на процесуальні рішення правоохоронних органів застосовувалася сила громадської думки. Такі випадки вже мали місце в практиці діяльності правоохоронних органів України. Так, не останню роль відіграли ЗМІ при розслідуванні злочину, скоєного відомим у минулому столичним кримінальним авторитетом Віктором Авдишевим, якого було заарештовано за звинуваченням у вчиненні вимагання (ч. 3 ст. 144 КК України 1960 р.). Тоді в пресі з’явилася низка публікацій про невідповідність запобіжного заходу, застосованого слідчим до особи обвинуваченого, публікувалися матеріали про його заслуги як спортсмена, заслуженого тренера, бізнесмена, мецената, наводилися факти про незадовільний стан його здоров’я, несумісний з перебуванням у СІЗО. На підтримку В. Авдишева виступали відома екстрасенс Джуна Давіташвілі, співак Й. Кобзон. Під час суду В. Авдишева відпустили на похорон матері, змінивши запобіжний захід на підписку про невиїзд, чим він і скористався для ухилення від слідства. В подальшому, за орієнтуванням Управління по боротьбі з організованою злочинністю м. Києва, В. Авдишева затримали російські правоохоронці.

У плані розробки проблем взаємодії правоохоронної системи зі ЗМІ теорія явно відстає від практики. За цих умов практичним працівникам доводиться діяти далеко не найраціональнішим способом “спроб і помилок”. Якщо керівники правоохоронних відомств держави при підготовці до прес-конференції, на якій повідомляється про перебіг розслідування певних кримінальних справ, можуть використовувати допомогу та консультації фахівців своїх прес-служб (в ОВС — центри громадських зв’язків), то керівники місцевих правоохоронних структур можуть покладатися лише на власні знання та досвід, яких досить часто бракує.

Причинами низького рівня інформаційного забезпечення формування громадської думки при розслідуванні кримінальних справ є такі:

• психологічного характеру — скептичне ставлення багатьох правоохоронців до використання ЗМІ під час розслідування злочинів;

• методичного характеру — дослідження слідчої практики, аналіз правових матеріалів показують, що слідчі не мають достатнього досвіду, навичок виступів на радіо, телебаченні, в газетах.

Запобігти цим негативним явищам у діяльності правоохоронних органів може належна теоретична підготовка. Тому необхідно розробляти та організовувати інформаційно-психологічні тренінги для осіб, які приймають організаційно-процесуальні рішення, здійснювати відповідні дослідження у межах компетентних установ, впроваджувати у програму навчальних закладів, що готують правоохоронців, відповідні спеціальні курси. Перші кроки в підготовці працівників правоохоронних органів України вже зроблено. Серед них — введення у 2000 р. у Національному університеті внутрішніх справ України спеціального курсу із взаємодії міліції та населення. Під керівництвом ректора вузу професора О. Бандурки підготовлено до друку підручник. Потрібно зазначити, що належному рівню теоретичної підготовки кадрів правоохоронних органів приділяють значну увагу в США, Великобританії, Болгарії та інших країнах світу. А у Росії навіть на рівні райвідділу міліції створено нову посаду офіцера прес-служби. У провідних країнах світу давно помітили, що рівень злочинності значно залежить від рівня довіри населення до роботи поліції. А тому лише в разі схвального ставлення громадськості до діяльності правоохоронних органів України можна розраховувати на тривалий позитивний ефект. Потрібно зазначити відповідні зрушення в діяльності правоохоронних органів України з формування позитивної громадської думки, що відбулись останнім часом. Це підтвердили, зокрема, результати програми “Зупини злочинця” в рамках українсько-британського проекту “Впровадження в Україні моделі поліцейської діяльності, що ґрунтується на підтримці громадськості”, що діяла в Харкові з 15 січня 2002 р. до 1 квітня 2003 р. і довела свою ефективність. Програма була організована Харківським МУ МВС спільно з Національним університетом внутрішніх справ України за фінансової підтримки уряду Великобританії. Її суть полягала в роботі анонімної телефонної лінії, за якої будь-хто міг подзвонити і повідомити будь-яку інформацію про злочин, що готується або вже скоєний. При цьому кожному, хто телефонує, гарантувалася анонімність, а якщо надана інформація допомагала заарештувати злочинця, то особа могла отримати грошову винагороду. Для створення позитивного ставлення громадськості програма широко