Олена Гуйда - Непокірний трофей, Олена Гуйда

І на плечі Торема. Так. Він єдиний, з ким я могла і хотіла розділити цей тягар. Він єдиний, кому я вірила. Він, той кого вибрало серце. Той, хто був завойовником, варваром, стане королем.

Але мої предки колись також прийшли в ці землі лише заради наживи.

Пориви вітру несли запах моря. А серед багатьох облич, мені здалося, я побачила ту саму орлейську відьму. Чи дух? Вона схилила голову в знак поваги, і тут же зникла, немов привид.

Погляд ковзнув убік вже добре помітного входу в храм і губи самі розтягнулися в щасливій усмішці.

Я не бачила натовп вельмож, які готуються присягнути на вірність новій королеві. Не бачила примаса, що молитовно склав руки і терпляче чекав, поки я дійду до Храму. Я бачила тільки його – мого чоловіка, коханого, друга, помічника і соратника. Мого короля.

Його підбадьорююча посмішка, тепло у погляді – і мені здавалося, що всі мої страхи надумані. Поки він поруч зі мною – я впораюся з усім.

Примас забрав з моїх рук миски, задоволено посміхнувся, призначивши, що обряд я все ж таки пройшла. І тільки після цього мені було дозволено увійти в Храм об руку зі своїм чоловіком.

І знову це хвилювання.

- Все буде добре! – прошепотів Торем ледь чутно і я кивнула головою, відчуваючи, що навіть дихати стало легше поруч з ним.

Звичайно, буде.

Опустившись на коліна перед вівтарем, я майже не чула слів молитви, що відбивалась від високих, розписаних сценами діянь богів і оздоблених позолотою лепнин Головного храму. Дивилася на сліпі очі великої матері богів, молячись лише про те, щоб не перетворитися на чудовисько, яким був мій брат, що  залишатися сильною і справедливою королевою.

- ...І волею богів, по праву крові та спадку, я короную тебе на правління. Іменую тебе Адріаною королевою Елехорії. Прав в мирній землі, з добрим серцем і чистою совістю.

Золотий королівський вінець ліг на голову. Я прикрила повіки, не чекаючи такої тяжкості, але все ж вирівнялася і обернулася, вітаючи свій народ.

І тільки після цього, взяла в руки другий вінець – корону для короля.

Торем опустився на коліна, схилив голову, а я перевела подих, перш ніж заговорити – голосно, щоб чули всі і кожен.

- Волею богів, по праву шлюбних уз, я короную тебе на правління, іменую тебе Торемом королем Елехорії, - і піддавшись пориву додала, замість звичних слів. - Ти більше ніколи не будеш Вигнаним чужинцем. Я стану твоїм домом. – його плечі ледь помітно здригнулися. - Прав мудро, мій короюь.

Ледь вінець торкнувся його голови він стрімко піднявся на ноги, взявши мене за руку. І прошепотів те, що призначалося тільки мені:

- Я стану твоєю фортецею, моя Рі. І ніхто і ніколи більше не зможе ні відняти, ні зруйнувати мій дім.

 

КІНЕЦЬ.

Всім величезне спасибі за ваші коментарі, зірочки, нагороди! Ми дуже цінуємо вашу підтримку! Сподіваємося зустрітися з вами на сторінках нових історій! З любов'ю і теплом, Олена та Оксана :)

Кінець

З цією книгою читають Романтична еротика 359875 Вільні стосунки з босом Ольга Вісмут 2011513 Любовне фентезі 395239 Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора Ольга Обська 1139850 Любовне фентезі 396747 Відьма місячного сяйва Татія Суботіна 276840 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно