Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

(відступаючи,' щоб заманити його)

У скриню із кедрини Повітря напустить з гірської верховини, А щоб повітря те ще більше розрідить – Із вигнутого скла дзеркала приробить, Що нагріваються на сонячнім промінні, І скриня полетить із вами в небо сине!

Де Гіш

(знову робить крок)

Це другий.

Сірано

Коника стрибучого зладнать Із криці доброї, уміло засідлать, А потім порохом у небо підірвати, – І чоловік злетить, неначе птах крилатий!

Де Гіш

(ідучи за ним довірливо і числячи на пальцях)

Це третій!

Сірано

Догори щоразу в’ється дим, – Наповнить ним балон і полетіти з ним!

Де Гіш

(та сама гра. Він усе більш дивується)

Четвертий!

Сірано

Маєте, добродію, і п’ятий: Як місяць ущербивсь – воловий мозок ссати Він любить, – тож себе тим мозком помасти –  І вирушиш нараз у зоряні світи!

Де Гіш

(вражений)

Так, п’ятий!

Сірано

Слухайте ж! Візьміть залізне деко, Вмостіться добре там, готові в путь далеку, І вгору кидайте великий ви магніт, – Так і полинете за ним в незнаний світ! Доженете магніт, – знов кидайте угору, І ви на місяці опинитеся скоро.

Де Гіш

Шість мудрих способів! А ви ж із них котрим Скористались, кажіть!

Сірано

Я? Сьомим!

Де Гіш

Ну? Яким?

Сірано

Не угадаєте, клянусь життям щасливим!

Де Гіш

Цікаво!

Сірано

(імітуючи шум морських хвиль і роблячи широкі таємничі жести)

Де Гіш

Як? Що таке?

Сірано

Припливом! Підвладний місяцю приплив той і відплив! От, покупавшись, я над морем раз сидів, –  А місяць притягав до себе срібні води. І раптом – довго ждав такої я нагоди! – Спочатку піднялась в повітря голова, Бо по купанні там найбільш води бува, А далі від піску і тіло відірвалось І, вгору летючи, як птах заколихалось. І враз…

Де Гіш