Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Під час польоту я струну зламав у Ліри.

(Гордо.)

Про все це напишу я величезний том, Що жодний ще таких пе бачив астроном, І там, де зірочки стоять над сторінками, Прикрашу справжніми його я зірочками, Бо кілька пригорщей їх в небі захопив…

Де Гіш

До біса… Хочу я…

Сірано

Ага! Я зрозумів!

Де Гіш

Прошу вас…

Сірано

Хочете дізнатись ви од мене, Чи клімат місяця гарячий чи студений, Чи є там мешканці, на тому гарбузі, І чи на двох вони, чи на одній нозі?

Де Гіш

(кричить)

Та ні! Бажаю я…

Сірано

Щоб чесно я признався, Яким я побитом до місяця дістався? Що ж! Це мій винахід…

Де Гіш

(у розпачі)

Ну, божевільний він!

Сірано

Звичайно, спосіб э, мосьпане, не один.

(Зневажливо.)

Відкинув, звісно, я орла Регйомонтана[27], – Нікчемна вигадка, я запевняю пана, – Так само голуб той нітрохи не для нас, Що ним прославився прадавній Архітас[28]!

Де Гіш

Так, божевільний він, – а безперечно вчений!

Сірано

Щоб небо гвалтом взять – є способи у мене!

(Де Гішеві вдалось пройти повз Сірано і підійти до дверей Роксани. Сірано йде за ним, готовий схопити його.)

Так, способів аж шість я вигадав отих!

Де Гіш

(обертаючись)

Шість?

Сірано

(швидко)

Наберіть роси до скляночок топких І тіло все своє обвішайте склянками, Роздягтись догола, як на руках у мами. Коли ж росу оту поглинуть небеса, То й ви полетите у небо, як роса!

Де Гіш

(здивований, ступав крок до Сірано)

Так. Спосіб це один.

Сірано