Лана Рей - Інтригуюче кохання, Лана Рей

80 Крістіан

Аманда виглядала неймовірно вродливою і тендітною. Король був відверто шокований тим, що така прекрасна та ніжна дівчина змогла завадити викрадачам здійснити їхній жахливий план.

Я помітив, що моєму дядькові дуже сподобалась Аманда і те, як сміливо та незалежно вона трималась перед усіма.

Після того, як Аманду урочисто нагородили спеціальним королівським орденом, розпочався розкішний бенкет.

Серед присутніх я помітив багато тих, хто дивився на неї косо, але тих, хто захоплювався цією чудовою дівчиною було значно більше.

Всі дівчата, яких Аманда врятувала, по черзі підійшли, щоб подякувати їй за це. Також на бенкекті було багато наших одногрупників із військової академії.

Тепер вони дізнались правду і перебували в шоці, що весь цей час навчались із дівчиною і не помічали цього.

Це була інформація не для широкого розголосу, тому ми всі вирішили якось зібратись разом і поговорити про всю цю історію.

- Я вважаю, що все це зайве. Не потрібно привертати увагу до такої ... Особливої дівчини. Не вистачало ще, щоб інші дівчата, дізнавшись про неї, почали забивати собі голови різними дурницями, - досить голосно промовив граф Розен.

Я вже зібрався втрутитись і поставити цього негідника на місце, але мене випередили.

- Я думаю, що всі дівчата і жінки самі в праві вирішувати, чим саме їм забивати свої голови. Не розумію, чому якийсь слабак має нав'язувати їм свою думку, - Сердито промовила Аманда, уважно роздивляючись графа.

Хоч Аманда і втратила темну магію, але її запальний характер нікуди не подівся.

По всій залі прокотився шум. Досі ніхто не бачив такого, щоб жінка сміла перечити чоловікові. Не говорячи вже про якесь юне дівча.

- Що... Що... Ти собі дозволяєш?! Як сміє якесь нахабне дівчисько називати мене слабаком?! - розлючено верещав граф Розен, зовсім забувши про те, що він знаходиться в королівському палаці.

- То доведіть, що ви не такий. Я викликаю вас на безмагічну дуель, графе! - Голосно промовила дівчина, гордо підійнявши голову.

Я знав цей її сердитий погляд і розумів, що графу прийдеться дуже несолодко, м'яко кажучи.

- Що?! Яка ще дуель?! Це суперечить законам нашого королівства...

- Чому ж суперечить? Ми з вами - дворяни і маємо повне право вирішити наш конфлікт за допомогою дуелі, - впевнено промовила Аманда.

- Але ж ти - жінка! Це неприпустимо! Я не хочу осоромитись, зробивши тобі боляче.

- В законі не вказано, що жінка не може викликати когось на дуель, тому ви осоромитесь, якщо відмовитесь від мого виклику. Це означатиме, що ваша честь аристократа нічого не варта. Крім того, чому ви вирішили, що зможете завдати мені болю. Я в цьому дуже сумніваюсь, - сказала дівчина, пропалюючи поглядом графа Розен.

При такій кількості свідків він не міг відмовитись від виклику на дуель. Аманда сказала все правильно. Жінкам - аристократкам не заборонялось викликати когось на дуель.

Цього не вписали в закон, бо нікому і в голову не могло прийти подібне.

В очікуванні неймовірного видовища, всі присутні  на бенкеті затихли. Такого точно ніхто з них ще не бачив.

- Добре! Я погоджуюсь... Але потім не плач, нахабне дівчисько. Якщо твої батьки так погано тебе виховали, що ти не знаєш свого місця, то я вкажу тобі, де воно знаходиться, - пригрозив розлючений граф.

- Завтра о п'ятій вечора на центральному полі для дуелей. Не запізнюйтесь, - промовила Аманда, хижо посміхаючись.

Дарма... Ой дарма цей старий бовдур так її розсердив.    

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍