Володимир Лвович Ешкін - Гойдалка, Володимир Лвович Ешкін

На дурне запитання не відповіли.

— Якщо вони втратять наш слід, то лише завдяки цьому вибухові, — припустив Аннадір. — Ми якраз під хмарою. Імпульс накрив півпланети… Ти пробувала зв’язатися з Р’аавал? — звернувся він до дружини.

— Пробувала. Вона мала почути.

— Мала почути чи почула?

— Без гарантій, — буркнула Хіосі

— Хвилин за вісім-десять… ну, максимум за дванадцять, ми будемо на поверхні. У пустелі, як на долоні. Укриття там точно не буде. До Лабіринту — майже шістсот кілометрів. Якщо ящери нас не прикриють, нам гаплик.

— Я знаю.

— Так роби щось.

— Я постійно транслюю виклик. Вже голова тріскає.

— Транслюй, Хі, транслюй. Надія лише на тебе.

— Хтось може пояснити, що сталося? — скористався паузою Марков.

— Шістдесят дві години тому ми вийшли з лімесу у трьох стотисячних парсека від Таліс, — повідомив Аннадір. — Практично в кометній зоні. Супремус «Лорда» ще в гирлі лімесу зафіксував чийсь радар і вирішив дійти до Фаренго одним стрибком над полярною областю зірки. Ґ’ормітський борт погодився з такою диспозицією, а сам спробував перехопити ворога. Ми розділилися. Стрибок передбачав критичні перевантаження, тому нас не вивели з гібернації. Все йшло за планом аж до орбіти Фаренго. Нас атакували через тридцять чотири хвилини після того, як супремус почав процес пробудження. Він устиг вдарити по ворогові та попередити ящерів, ну а далі ви знаєте.

— Якою зброєю нас атакували?

— Не «дугою» і не променевою.

— Щось близьке до потоку дрібних кінетичних об’єктів, — уточнила Хіосі. — Захисні екрани чомусь з ними не впоралися… Цу, Алі, дивися, там якась гора!

«Вона бачить якусь гору, а я не бачу нічого. Дохла позиція», — мовчки обурився Марков.

Він перемкнув свій екран спочатку на інфрачервоне, потім на ГРЛ і побачив край пласкої верховини, що підносилася над пустелею.

Вони наближалися до велетенської столової гори.

Коли вивітрені скельні ребра опинилися в кілометрі від капсули, її добряче смикнуло.

— Ударна хвиля? — генерал перевірив кріплення кокону з Ферфакс.

— Ні, — відізвався Аннадір. — Від ударної хвилі ми втекли. Це, нарешті, сопла запрацювали.

— Треба сховатися за горою, — припустила Хіосі.

— Спробую, — погодився контр-адмірал і додав кілька слів незнайомою Маркову мовою.

Капсула відізвалася на маневр скреготом і скрипом, сіпнулася, завалилася на лівий бік. Марков відчув, як його шлунок відправляє до горла порцію блювоти.

Обліт гори тривав лише півтори хвилини. Капсула стрімко втрачала запас висоти, Бегемотові прийшлося відвернути від небезпечних кряжів до пустелі.

— Приготуйтеся, — попередив Аннадір.

Сильний удар, потім ще й ще. Командну секцію заповнила хмара пилу. Шосте відчуття підказало Маркову, що порушена герметизація. Він завченим рухом натягнув на обличчя дихальну маску.

Удари припинилися, апарат завмер. На оглядовому екрані панував чорно-білий хаос. Сморід змішаної з гелем блювоти пробивався крізь дихальні фільтри.

— Тепер чекаємо, — почув він голос Хіосі.

«Чекаємо ми на ящерів, а от кого реально дочекаємося — невідомо», — подумав генерал. Він відчепився від ложементу і відсунув консоль, що перекривала доступ до аварійного люка. Найменший рух здіймав хмарки пилюки.

— Й куди це ви зібралися? — поцікавилася Знаюча.

— Треба вивчити місцевість. Можливо, є якесь укриття для кокону з Ферфакс.

— Яке ще укриття? У капсулі ми захищені від місцевих несподіванок.

— На Фаренго немає фауни.

— Але є пилові пастки, шквальний вітер. Чекатимемо в капсулі.

— Ви можете чекати, де вам заманеться. А за конвойовану відповідаю я.

— Хі, попустися, нехай побігає, — долинув веселий голос Бегемота. — Доля в нього така. Як казали у моєму рідному куполі: не чіпай копа, цілішою буде жопа.

Не менше п’яти стандартних хвилин знадобилося поліцейському, щоби вибратися з капсули. Забарвлена у фіолетове ніч Фаренго виявилась на диво світлою. Просто над головою Маркова сяяли, відтінені чорнотою Агрегату Оріона, голубі зірки сузір’я, схожого на складеного з діамантів чотирикрилого птаха. Вони були яскравішими за супутники Тіронії, й навіть за Місяць на земному небі. Відроги столової гори в їхньому світлі набули несподіваної сріблястої величі. Й тільки на західному обрії зоряне небо заступало хмарне громаддя — все, що залишилося від рейдера «Лорд Полум’я».

Але Маркову було не до пейзажів. Він оглянув місце падіння — повну пилюки заглибину між двома невисокими пагорбами. Корпус машини рясно вкривали плями сажі і вм’ятини. Куці крила відірвало при падінні, їхні пластинчаті уламки вібрували під поривами вітру.

Він почвалав у бік гори. Тут горбисту, зруйновану вітровою ерозією рівнину поморщило від якогось тектонічного лиха. Краї однієї з численних западин пообвалювалися, утворивши неглибоку печеру. Від місця падіння до укриття було не далі вісімдесяти метрів.

«Не бозна-що, але хоч таке», — вирішив генерал і заповзявся витягувати конвойовану з капсули. Ані імператорів дружбан, ані його дружина не виявили бажання йому допомогти. Тому переселення кокона до укриття перетворилося у виснажуючий та занудний процес. Коли синій мішок, врешті-решт, опинився у печері, Марков відчув себе геть знесиленим. Шлунок зводило від голоду, піт хлюпав у водозбірнику, фільтр розжарився ледь не до червоного, а все тіло критично свербіло, нагадуючи про те, що процес виходу з гібернації не завершився, як належало, водними процедурами.

Повертатися до смердючої капсули з її непривітним екіпажем генералові не хотілося. Марков присів на краю укриття і спробував сконцентрувати думки на подальших діях. Але біль у горлі та нестерпна сверблячка звели концентрацію до мінімуму.

«А чи знайдеться у тому їхньому Лабіринті хоча б душ якийсь?»

Все те, що він знав про Розплідник богів, підказувало, що у кращому випадку він зможе хіба що витертись вологими рушниками з аварійного запасу.

«Треба піти фільтр змінити», — Марков вже почав розгинати затерплі коліна, як світ навколо спалахнув холодним полум’ям, а відтак зник.

21

Планета Брама (18КВ216:2),

система зірки HD 140283, відомої як Пратара.

30 юла — 5 огеста 417 року Ери Відновлення.

З трьох перспективних місць, заздалегідь визначених для розгорнення табору, Сайкс