Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

Сонячної системи жили і працювали тут, витягуючи

людство на інші планети майже самою лише силою волі.

— Наче велика комаха, — сказав Еймос.

Голден хотів посперечатися, але Еймос мав слушність: станція

і справді нагадувала химерного гігантського павука з круглим

тільцем та ногами, що росли з голови.

— Та що там станція, ви тільки погляньте на того монстра! —

озвався Алекс.

Станція мала карликовий вигляд порівняно зі судном, яке

конструювала. Ладар показував Голденові, що корабель був

понад два кілометри завдовжки і пів кілометра завширшки.

Круглий обрубаний корпус був схожий на недопалок сталевої

сигарети. Під риштуванням виднілися внутрішні трюми

й машинерія на різних стадіях складання, але двигуни

гігантського корабля вже, здається, були зібрані, а ніс —

повністю покритий обшивкою. На ньому велетенськими білими

літерами було написано: «НОВУ».

— І на цій штуковині мормони полетять аж до самої Тау

Кита? — здивувався Еймос, супроводжуючи репліку протяжним

свистом. — Оце яйця треба мати. Сотні років туди пертимуться

навіть без усякої гарантії, що на іншому кінці знайдеться

підхожа планета.

— Вони начебто дуже впевнені у цьому, — відповів Голден. —

І якщо вони такі дурні, то як заробили стільки грошей, скільки

вбухали в цей корабель? Я бажаю їм тільки успіху.

— Вони підкорять зірки... — мрійливо протягнула Наомі. — Як

їм не позаздриш?

— Не вони, а їхні правнуки, і не зірки, а одну зірку — й то, якщо

не вимруть від голоду на орбіті ні на що непридатної каменюки.

Давай не перебільшувати тут, шеф.

Сказавши це, Еймос кивнув у напрямку разючих розмірів

антени, що стирчала збоку на корпусі «Нову»:

— Ладен закластися, що саме ця хріновина відправила нам той

промінчик завбільшки як анус.

— Атож, якщо хочеш вузькопроменеву передачу на відстані

кілька світлових років, то мусиш забезпечити неабияку

когерентність, — кивнув пілот. — Вони ще, певно, приглушили

потужність, щоб не просвердлити нам у корпусі діру.

Голден підвівся з крісла другого пілота і протиснувся повз

Еймоса.

— Ну що, Алексе, посилай запит на швартування.

* * *

Процес

швартування

виявився

напрочуд

простим.

Диспетчерка вказала їм на причал біля екватора сфери

і залишалася на лінії, підказуючи Алексові, допоки той не

приладнався шлюзом до стикувальної труби. Не зронила ні

слова про те, що їхній газовий танкер не має жодних цистерн із

газом, а натомість може похвалитися непоганим арсеналом

озброєнь. Просто пристикувала їх і побажала гарного дня.

Голден одягнув атмосферний скафандр і збігав до вантажного

трюму, а тоді з великим мішком перестрів усіх перед внутрішнім

люком шлюзу «Росинанта».

— Надягайте комбези та шоломи, відтепер це стандартна

процедура для всієї команди, коли ми заходимо в новий порт.

І візьміть собі по такій штучці, — наказав, дістаючи з мішка

пістолети та обойми. — Якщо хочете, можете заховати в кишеню

чи поясну сумку, але свій я триматиму відкрито.

— Але це... видається трохи ворожим, хіба ні? — спохмурніла

Наомі.

— А мені набридло, що мені й моїй команді постійно

наказують. «Росі» — наш перший крок до самостійності, тож я

беру зі собою шматочок корабля. Такий собі талісман на щастя.

— Пиздато! — вигукнув Еймос, примотуючи до стегна один із

пістолетів.

Алекс запхнув свій до кишені скафандра. Наомі зморщила

носа й відмахнулася від останнього пістолета. Голден заховав

його назад у мішок, а тоді завів усіх у шлюз і запустив процедуру

вентиляції. З іншого боку на них чекав кремезний

і темношкірий старигань. Щойно вони вийшли, він посміхнувся.

— Вітаю на станції Тайко, — промовив Різник станції

Андерсон. — Можете називати мене Фредом.

Розділ вісімнадцятий. Міллер

Загибель «Доннаджера» вдарила по Церері, наче молот по

гонгу. Новини були забиті телескопічними відеозйомками

битви — більшість із них, якщо не всі, були підробками. Розмови

поясан складалися переважно з роздумів і припущень про

секретний флот ОПА. Шість кораблів, які перемогли флагман

марсіянського флоту,