Надра Гловер Тавваб - Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб

«Дякую, що запросили мене на вашу вечірку, проте я не зможу прийти».

• «Дякую, що запрошуєте мене пообідати разом, але мені хотілося б дещо зробити на самоті протягом обідньої перерви».

• «Після роботи я хочу піти додому і відпочити».

• «Може, обміняємося не контактами у соціальних мережах, а номерами телефону?»

• «Я людина родинна, люблю вдома сидіти, тому не піду».

 

Як здолати страх недоліків

 

Ідеальних працівників не існує. У вас можуть бути етичні особисті кордони, і водночас ви можете бути хорошим спів­робітником, колегою чи підприємцем. На кожній роботі є людина, яка встановила принаймні одну межу прийнятного, і всі цим задоволені. У такому разі ви можете наслідувати її поведінку.

Якщо так сталося, що у вашого керівництва проблеми з особистими кордонами, ви не мусите перебирати їхні проблеми на себе. Чітко формулюйте межі прийнятного, і, якщо вони порушуються, говоріть про це, не зволікаючи.

Справді, встановлення меж прийнятного може когось засмутити. Але поміркуйте ось про що: саме на роботі люди проводять більшу частину свого часу. Ваш час — цінний. Тому для того, щоб ви добре почувалися, вкрай важливо створити комфортні умови у просторі, де ви проводите найбільше часу.

 

Вправа

 

Для виконання цієї вправи запишіть відповіді у щоденник або на окремому аркуші.

• Яку межу прийнятного ви можете встановити у будь-якому робочому середовищі?

• Як виглядає ваш робочий розклад?

• У яких ситуаціях ви згодні працювати в позаробочий час?

• Враховуючи те, що вам відомо про ваше керівництво, який підхід краще застосувати, щоб встановити з ним особисті кордони?

• Чи потрібно вам встановити особисті кордони з колегами?

• На вашу думку, які переваги ви отримаєте від формування особистих кордонів на роботі?

 

Розділ 14. Соцмережі та технології

 

Самодисципліна — це створення меж прийнятного для самих себе

 

Дівчина Тіффані, Лейсі, не випускала смартфона з рук. Вона ходила з ним з кімнати в кімнату, навіть годину у ванні з ним сиділа. І коли Тіффані запитувала, що Лейсі там робить, та гукала крізь двері: «Та я ванну приймаю!»

Тіффані була впевнена, що коли Лейсі користується смарт­фоном, це заважає їм спілкуватися. Обидві дівчини навчалися в університеті цілісінькими днями, ще й не мешкали разом, тому проводили одна з одною не надто багато часу. І цей час ще більше скорочувався, бо Лейсі значну його частину сиділа, втупившись в екран смартфона. Навіть під час спілкування з друзями Лейсі постійно поглядала на телефон.

На сеансах психотерапії Тіффані розповідала мені про те, що стосунки з Лейсі викликають у неї стрес. Вона кохала свою дівчину, але терпіти не могла її постійну неуважність. Утім, дівчата ніколи не обговорювали використання смартфона під час побачень. Тіффані просто виходила з того, що Лейсі сама «усе розуміє». Проте, як я вже писала, цілком імовірно, що Лейсі нічого не «розуміла».

Ми з Тіффані обговорили, як саме усунути цю проблему в її стосунках. Здавалося, найліпше було почати з прохань на кшталт: «Коли ми дивимося фільми, я б хотіла, щоб ти відклала телефон» або «Прибери смартфон, будь ласка, я хочу взяти тебе за руку». Щойно Тіффані попросила про це, на її подив, Лейсі відразу ж погодилася.

Імовірно, Лейсі й гадки не мала, що її використання смартфона шкодить стосункам з коханою дівчиною. Вона просто відволікалася тоді, коли їй здавалося, що робити більше нічого.

Люди часто скаржаться, що новітні технології руйнують їхні стосунки. У цьому розділі я вживатиму слово «техно­логії», маю­чи на увазі інтернет, соцмережі, телебачення та відеоігри.

Звісно, технології — це аж ніяк не щось погане саме собою. Але іноді люди користуються ними або надмірно, або у якийсь шкідливий спосіб, прагнучи втекти від реальності чи дати собі спокій. Коли нам ніяково, ми звикли відвертати увагу за допомогою гаджетів.

Мені й самій довелося вчитися, як керувати часом, який витрачаю на технології. У червні 2019 року про мене вийшла стаття у «Нью-Йорк Таймс» під назвою «Психотерапевти в інстаграмі як нові поети». З цього часу моя популярність в інстаграмі стрімко зросла.

Усе почалося у 2017, коли я вирішила викладати в інстаграм свої тематичні пости про психологічне та емоційне здоров’я, висвітлюючи переваги психотерапії та описуючи типові проблеми зі стосунками. У січні 2019 року в мене було дві тисячі фоловерів — а вже в липні їх кількість зросла до ста тисяч. Найдивнішим у моїй популярності в соцмережах видається те, що я майже не користувалася цими технологіями до 2017 року — ані в професійному, ані в особистому житті. З 2009 до 2010 року в мене був профіль у фейсбуці, а потім особистий профіль в інстаграмі, але я дуже рідко писала пости та стежила лише за невеликою кількістю акаунтів. Доки я не створила професійний акаунт в інстаграмі, @nedratawwab, я не користувалася соцмережами щоденно.

Протягом багатьох років я користувалася «радістю втрачених можливостей»19 у соцмережах. Незнання про те, що там відбувається, мало чимало переваг. Насамперед мені подобалося, що мені переповідають власну інтерпретацію подання у соцмережах останніх подій у світі. Крім того, мені не потрібно було ніяковіти через те, що я на когось з друзів, колег чи родичів підписана, а на когось — ні. Навіть зараз, коли постійно щось роблю у соцмережах, я обмежую свій досвід там лише тим, що мені потрібно. Наприклад,