Меган Міранда - Ідеальна незнайомка

– Ні, Ліє. Нікому ти нічого не надсилала.

Бо Лія Стівенс, яку вона знала, на таке не здатна?

Я простягнула свій телефон екраном до неї, показуючи переписку з Кайлом. Він уже сконтактував з місцевою поліцією. Відповіді: «Чим ти думала?», «Вже їду, тримайся».

З горла Еммі вирвався стогін, вона панічно озиралася навколо.

– Що ж ти накоїла, Ліє?!

– Дала тобі невеличку фору, – відповіла я. – Так було б справедливо, я гадаю, зважаючи на все, що ти для мене зробила.

Цей будинок був її початком і її кінцем. Вона доклала стільки зусиль, щоб повернутися. І могла сюди знову потрапити лише так – без Бетані, без Джеймса Фінлі, без мене. Я бачила, як Еммі тужливо оглянула дім, як відвисла її щелепа. Я бачила чергове її втілення – Еммі, позбавлена всього до останнього.

– Нічого не бери з собою, коли їдеш, – сказала я, повторивши слова, почуті від неї багато років тому. – Це ж так працює, правда?

Вона ще раз здивовано кліпнула очима, ніби бачила мене вперше. А потім вибігла.

Лише зараз я могла відрізнити правду від вигадки. Лише зараз я нарешті була певна, хто вона і хто я.

Вона так квапилася, що залишила відчинені настіж двері. Кинулася до лісу. Навіть куртки не взяла.

Я знала, що в неї немає шансів.

Кільце навколо неї стискалося вже зараз, ще до прибуття поліції.

Навіть якщо їй сьогодні вдасться втекти й вона знову в когось перевтілиться, її обличчя потрапить у новини. А фотографії на камінній полиці допоможуть згодом встановити особу. Вона себе викрила, залишила по собі паперовий слід. Еммі вже не зможе бути невловимим привидом.

Я підтвердила її існування. Як і обіцяла від самого початку.

Я очікувала, що Кайл засудить мою поведінку, називатиме її легковажною та імпульсивною. Навіщо було з’являтися самій, заходити всередину й зустрічатися з нею віч-на-віч? Невже не можна було поспостерігати за нею з лісу й, упевнившись, що це справді Еммі, викликати поліцію?

Але він не знав – я це зробила заради однієї анонімної інформаторки, яку приховала багато років тому.

Якась частинка мене хотіла дізнатися, чи повірю я їй зараз. Чи сама зможу розпізнати правду в тій історії?

І, якщо бути до кінця відвертою, інша частинка мене хотіла, щоб Еммі знала – це зробила саме я. Хотіла дивитися їй в очі, коли Еммі збагне, що відбувається. Я не була тією Лією Стівенс, за яку вона мене мала.

Цього разу я звільнила правду. І спостерігати, як вона нарешті здіймається на поверхню, – це неймовірна насолода.

Подяки

Дякую всім, хто допомагав мені реалізувати цей задум, від ідеї до готової книги:

Моїй літературній агентці Сарі Девіс за всі настанови, поради та підтримку. Мені страшенно пощастило спиратися на твоє вірне плече.

Моїй редакторці Керін Маркус, усій команді «Саймон і Шустер», і зокрема Мерісі Руччі, Річардові Рореру, Джонатану Карпу, Аманді Ленґ, Ніколь Макардл, Марі Флоріо та Сідні Морріс. Працювати з усіма вами – суцільна насолода!

Також дякую Тріш Тодд, Сарі Найт та Кейтлін Олсон – ваші корисні відгуки на початковому етапі допомогли моєму задуму набути кінцевої форми.

Величезне спасибі Меґан Шепард, Ешлі Елстон, Ель Козімано та Ромілі Бернард за коментарі, мозкові штурми та підбадьорення в процесі роботи над цим проєктом.

І, звісно ж, дякую родині за вашу потужну підтримку.

Про автора

Меґан Міранда – автор національного бестселера «Усі зниклі дівчата». Вона також написала декілька романів для молоді, зокрема «Перелом», «Істерія», «Помста», «Відбиток душі» та «Зручна брехня». Письменниця виросла в Нью-Джерсі, вчилася в Массачусетському технологічному інституті, мешкає в Північній Кароліні зі своїм чоловіком та двома дітьми. Слідкуйте за @MeganLMiranda у Twitter і відвідайте її сторінку в інтернеті:

www.meganmiranda.com

Примітки

1

National Merit Scholarship Corporation – Національний фонд стипендій для найздібніших у США (прим. перекл.).